Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Григорій Крук і європейська пластична культура середини XX ст.практиці відомих мюнхенських пластиків Гельмута Амана, Лотара Дітца,Антона Хіллера, Ерлянда Віндерфельдта, Григорія Крука спільною булакамерна налаштованість зображень, що передбачала деталізацію форм, певнуїх декоративність, рух цілості, підпорядкованість маси лініям. Зрештою, цякамерність мюнхенської, та й не лише мюнхенської, пластики (згадаймоМаріанну Людіке, Герберта Фольвахзена, Карла-Хайнца Гедке, Ернста Стайнакера)виводила європейську, зокрема французьку пластику до зображенняпорухів людської душі, передачі певних психологічних інтонацій, властивостейповедінки. Згадаймо «Мадлен» чи «Декоративну постать» А. Матіссапочатку століття, його «Акт» чи «Венеру в мушлі» середини 20-х — початку30-х рр. Прямі паралелі спостерігаються між лежачими ню Матісса (1929)і лежачими, сидячими на піску, мовчазними дівчатами Крука (1975) — і цене були прямі запозичення через півстоліття, це була стилістична проекціяєвропейської пластики на камерність, декоративність — продукт XX ст., їїпрямим виразником, поруч з іншими німецькими скульпторами, став Крук.З іншого боку, твердження про монументалізм селянських образівКрука, зокрема галицьких бідарів, відповідає суті речей. В цих образах тежпростежуються паралелі — це статичність, спрощеність, націленістьна форму, що відповідає первісному поняттю брили. Герберт Рід, характеризуючище один напрям в європейській пластиці, робить установку на твориП. Пікассо, Г. Мура. Численні інтерпретації Крука виявляють спорідненістьз тенденціями даних митців до монументалізму.Проте авангардистські новації не торкнулися струн душі Крука: напрямивід кубізму до конструктивізму чи від футуризму до сюрреалізму з численнимиїх прихильниками залишилися поза увагою мюнхенського вигнанця.Він тяжів до конкретного образного мислення.Крук мав свої уподобання і, як нам здається, вони лежали в колі інтересівнімецької експресіоністичної пластики.Крука можна порівняти з О. Архипенком за масштабом створеного —це порівняння робить комплімент вихованцю Берлінської fкадемії.Архипенко, однак, більш інноваційний, хоч, як і Крук, на перших порах джереламисвоєї творчості сягав праслов’янської і праантичної архаїки — звідси,за висловом С. Гординського, ота його монументальна статурність.Пам’ятаючи про Крука, не можемо не згадати Архипенка. Чи мав тойвплив на нашого майстра?… Чи міг Крук не чути про успіхи, що супроводжу-263