Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Краса майстрів Криворівнічества — більше любові до цього Музею, більше шани! Бо архітектура — томузика не лише в камені, а й у дереві, яке при цьому є не таке довговічне.Від простих колиб на полонинах, від мальовничих криниць під різьбленимидашками, від гражд, старих гуцульських хат, які непомітно зникаютьз лиця землі, від хрестоподібних у плані храмів — до гармонійних світлицьз відкритими скляними галереями, до придорожніх капличок, поетичнихбесідок, до громадських споруд — всюди бачимо, як простяглася одна лініясистематики форм, еволюції стилю, бачимо нерозривний ланцюг, зітканийз поривної думки невідомих зодчих.Тут варто зупинитись на граждах — житлах, що в силу обставин поступововтратили своє первісне оборонне значення і які поступово замінюютьсяновими світлими спорудами. Про них і писав колись В. Шухевич: «Кладуть…доми з граждою (кліткою); в тій цілі обводять ціле місце призначенена колешні (притули з боків хати, в яких тримали овець, тощо — О. Ф.),амбар, древоруб, високим парканом, понад який кладуть широкі, у сторонуподвір’я слабо похилений дах, що опирається з одного боку на паркані,а збоку від подвір’я на стовпах закопаних у землю». Гражд у Криворівнідуже мало, їх більше в присілках, особливо в Бережниці; розкидані далекоодна від одної, вони і справляють неповторне враження своєю замкнутістю,відокремленістю. Трапляються гражди (наприклад, у Василя Прокоп’юка)складені з брусів, що кололися ще сокирою, а не різалися пилою — їх до півторасталіт, це, звичайно, давніші типи, і їх мало.Конструкція первозрубу не підлягала змінам, могли бути лише відхилення,ускладнення, що пояснювалися розвоєм будівництва. На підвалиниклали одвірки, стіни ставили з дерев — використовувалися або круглі, абочотиригранні, або різані по перерізу бруси. Часом підвалини, коли площабула нерівною, підпирали каменем, фундаменту уникали.У Криворівні збереглася цікава пам’ятка — церква Парасковії. Вонацікава тим, що побудована ще в 1719 р. без єдиного залізного цвяха і маєсвою, так би мовити, історію. Архітектурний пам’ятник увінчаний у кінострічці«Довбуш», крім того, у «Кам’яній душі» писав про нього ГнатГоткевич. Зовсім недавно в ній і робилися деякі зйомки фільму С. Параджанова«Тіні забутих предків».Церква належить до яскраво виражених гуцульських народних храмів,про які так тепло, схвильовано повів читачам у книзі «Гуцульщина — край381