Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Декілька нотаток про розвиток повоєнного модернізму у Польщікрок до переходу за її межі в цій роботі вже відбувся. Кантор впевнено торувавшлях назустріч своїй долі.Поруч з полотнами Т. Кантора, на виставці були картини Т. Бжозовського«Вагон», «Христос», К. Мікульського «Продавець риб», «Сі мейнатрагедія», Є. Новосельського «Порт», котрі, разом з творами М. Яреми,Б. Швача, Е. Розенштейн, Я. Мазярської, М. Порембський позитивно оцінював,вбачаючи в єдності формальної дисцип ліни, тобто у досягнутому професіоналізміданих полотен спіль ність малярської школи. Різною міроюхудожники виявляли «чис ту пластичну уяву» (М. Порембський). Деякі(Кантор, Бжозовський, Мікульський, Новосельський) відтворюють реальнімоменти, явища, факти. Людська фігура, предмет, пейзаж тут виразно прочитуються.Інші художники безпредметні композиції наповнювали ірреальнимсвітом, духом особистих вражень, глибоких відчуттів.Слід пам’ятати, що в силу певних умов у мистецьких вузах Польщі,можливо, за винятком інституту в Лодзі, принципи «Гру пи молодих пластиків»,що їх вона виносила на суд історії, не знаходили відповіді та й загаломне викликали симпатій. У кра щому випадку на художників дивилися, якна епігонів, що вико ристовували формальні досягнення французькогоживопису. Не вірили в їх майбутнє, не прогнозували контактність їх мистецтваз глядачем. Тому не через сприятливі умови, а, навпаки, всуперечхудожній ситуації, що склалася, гурт краківських художників дек ларувавєдність поглядів на цілі та завдання мистецтва, котрі тео ретики розуміли якєдність живописної школи, «вияв нової фази розвитку на шляху до художньоговираження сучасності» [20].Виставка відбулася. Зали Палацу мистецтв було надано при хильникаміншої віри. Це не було виявом толерантності, але й не означало, що до авангардистівбудуть офіційно застосовуватись якісь санкції обмеження (хочапопереду на них іще чекали нові випробування у формі звинувачень у формалізмі).Гурт Кантора розумів: потрібно інтегруватися і збирати сили длянаступної виставки [21]. Колористи відчували і розуміли також, що збільшенняав торитету «Групи молодих» ослабить позиції постімпресіонізму.І ті, й інші шикувалися до майбутніх битв під гаслами визначення засад професійноїтворчості. Йшлося про підвищення вимог до вартості картини.«Сходження було нелегким. Серед відкритих галявин раптом наросталиперепони. Але ми не зупинялися, а йшли далі, — майже через тридцять років189