Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорукякостей його характеру і розуміння у ньому того, що «а все-таки земля крутиться»,його входжень у простори артпропозицій, тлумачень чи звичнихартпересудів Ліда говського не збагнути і не осягнути. Ще одна посутняриса, що позитивно рефлексує в бік «межових» екзерсисів Лідаговського:новітня модерна особистість живе у середовищі іде ально цивілізаційному,котре відмінне від буржуазно-мистецької структуралізації, змішаної з антикваризуючимбутафоризмом.Архітектурна думка потребує художника, що в одній особі реалізуєпостулати скульптора, дизайнера, графіка, фотографа. Лаконізмінтер’єрного простору в модерних архітек турних формах націлює художникана іден тичний лаконізм у сфері своєї діяльності. Де термінацію цихзв’язків щасливо відчув і поєднав у мистецькій практиці Лідаговський.Не випадково в інтер’єрах численних фірм знаходимо його артоб’єкти.І не випадковий попит на його естетику, що витікає безпо середньоз комп’ютерної графіки. …Кольоро ва сигара дирижабля зносить у високістьжіночу фігуру концепт-скульптури Лідаговсь кого. Ми спостерігаємо середблакиті небес за її стрункими, плинними формами, що кон центрують у своїхабрисах атектонічні по рожнини цілком в дусі Архипенка — простір немовбинасичує простір… Ідеальна стилі зація для обігрування художньої площинив тривимірному просторі.З роздумів Лідаговського про витоки його концепт-скульптури важливимє ось яке повідомлення: «Я використовую папір — тра диційний носійінформації. Папір, окрім того, вибраний ще й через те, що будь-який іншийматеріал виглядав би надто матеріальним (уречевленим, вагомим), мене жцікавила не оболонка (форма, твердизна), а ідея. Папір якраз і передбачаєпотрібну мені в да ному разі дематеріалізацію скульптури». Но ваціїЛідаговського — у посяганні на ма теріалізовану «територію» скульптури,затим зречення від її об’ємності, примату ваги, за перечення «твердизни».У процесі конкретизації ідеї концепт-скупьптури заявку зробленона площину як вира ження конкретного фізичного стану, що вже володієякостями форми, створює «гру» світлотіні, здинамізовану волею штучногоабо природного світла. Ми стаємо свідками ефекту рівностояння площини,що спонукує до життя масив так званого «театру тіней», тих зорових відчуттів,які геніально зреалізу вав у певних матеріалах, однак у «світі по рожнин(отворів)» Архипенко.268