Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр ФедорукПочаток століття в Україні був ознаменований нечуваною симпатієюдо міграційних зміщень, жадобою пізнання мистецтва, позитивним наставленнямдо окцидентальних орієнтацій. Добрим тоном і випробуванням длябагатьох стала дорога на Захід. В цьому випадку не будемо зловживати іменамита фактами: вони загальновідомі попри особисті симпатії намічаласялінія загального контексту, зростали тенденції, які стверджували доступністьєвропейського шляху розвитку мистецтва і водночас стиралися, відступалина задній план звужені локальні межі. Так тривало з десяток років.Отже, нова епоха в мистецтві мала загальноєвропейський відкритийхарактер, в чому виявлялася її привабливість. Вона започа ткувала формуінтертериторіального спілкування, явила зразки діалогу в його широкомуміжнародному контексті. З іншого боку, намічалися багатодисциплінарнікультурні вузли, зростали контакти, що зближували образотворче мистецтво,театр, музику, літературу і стверджували пошуки яскравої художньоїлексики, нової образності.Початок століття виявив свою принадність через розмаїття стильовихпропозицій, які зводилися до традиційних та інноваційних образних структур.На велике коло широко закроєного європоцентричного руху з йогоперемінами як традиційними, так і авангардовими наклалося динамізуючеколо мистецтва України. Це було відчутно вже на зорі XX ст. Імпресіоністичні,постімпресіоністичні, сецесійні впливи, так само як впливи реалістичнихчи класицизуючих шкіл розвивалися паралельно і поруч з модерними,авангардовими, що знайшли точне окреслення у дефініціях дотепного ЛуїВекселя, як les fauves і кубізм. Фактично нове мистецтво відстоювали і захищалиПікассо і Брак, Ф. Леже, Ф. Пікабія, М. Дюшан, П. Мондріан на паризькомуґрунті, в умовах німецьких шукань це було «Бляу Райтер», експресіонізмВ. Кандінського Е. Нольде, Е. Кірхнера чи Габріели Мюнтер. Щосьподібне, незбагненне молоде набрало розгін впливів в українській атмосферіміж Харковом, Одесою, Києвом, Львовом. Згадаймо Архипенка, якийв автобіографічних нотатках не без гордості твердив: «Я співпрацюваву творенні кубізму в Парижі, в 1910 р. — разом з групою мистців, між якимия був наймолодший».На європейському мистецькому видноколі притягальна сила Ж. Руо,П. Боннара, Е. Вюйяра, Р. Дюфі була рівносильна за духом симультанним«вікнам» і «колам» Р. Делоне, а також О. Кокошки, Ф. Марка та інших. Так132