Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорукмотив, який він залюбки невтомно повторював, милуючись чарами барвна воді, землі і в небесах, так само як повторював до того численні нюв сонячних інтер’єрах. Усе у нього було сповнене його великою експресією.Єгоров мав свою унікальну шкалу колористичних цінностей — одеситам,нам, в усій Україні, його пасіонарності не вистачатиме!Добру пам’ять залишив по собі вінницький скульптор ВолодимирСмаровоз, згадуємо вирубану в камені сповнену трагедії постать чоловіказ дитиною на руках, на останньому в його житті симпозіумі в Седневі.Поминаємо колег щирою пам’яттю й думкою про прийдешнє українськогомистецтва. Бо Ю. Єгоров і В. Смаровоз уже зійшли на п’єдестал прийдешнього!…Традиціоналісти і новатори сьогодні зійшлися в площині запропонованихустановок. Нинішня ювілейна виставка достатньо емпіріокритичнадля того, щоб уяснити, що глибинний сучасний потік мистецького волевиявленнязорієнтований у якісному вимірі на образні константи високого, можливо,вищого порядку. Звичайно, рудименти соцминулого дають про себезнати як відгомін того, що закладено у конкретній свідомості, назвімо церупором соцреалістичних установок. Однак домінуюча більшість новизноюмистецьких заяв загострює наше сприйняття, викликаючи симпатію й націлюючиувагу на розуміння, що в мистецтві є важливе: світ — це я! Такимчином, у комплексі українського мистецького «сьогодні» органічно поєднаній взаємодоповнені в системі формальних модусів фігурація з нефігурацією,символізм, метафоризм з колоризмом, асоціативна візуальність із знаковимиконстантами, історизм і наративність, раціональна наставленістьз ірраціональною стихією почуття, і, що приємно, означений поліфонізмукраїнської творчості як наслідок індивідуального художнього самопізнаннярозширює, збагачує, динамізує загальноукраїнський топос мистецтва.Його пізнавально-образна конститутивність, тональна заангажованістьприсутні в українському соціумі (артринок, салони, аукціони, галерейництво).Національна спілка художників України ферментує відкритість українськогодосвіду, активізацію мистецького руху, розширення параметріввізуальності (наприклад, у Львівській організації відкрито секціюcontemporary art — очолює Василь Бажай). Наше уявлення про цей рух булоб неповним, якщо б ми виключили з свідомості здобутки попередніх епох. Якдорожили членством київської спілки художників у 1918 р. М. Бойчук,118