Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Сила і ніжність Христини О’НілУ факті сотвореного арт-об’єкту індивідуальна стилістика авторки скоординованапостмодерними почасти підсідомими мистецькими переконаннями.Якщо взяти до уваги, що в домі батьків художниці жили і творилитепер знакові бунтарі в живопису Ден Бронбенгер чи Василь Курилик, залишившина стінах їх помешкання свої талановиті твори, то зрозуміло: авторкамала з дитинства доступ до сприйняття великого бунтарського духу мистціві в її розпорядженні були дні серед рівнин та лісів, аби замислитись над тим,що складає суть мистецтва та інтригу його поступу. Хвилі постмодерноївізитації заполонили континент і аргументи на користь стереотипів давньогомодерного мислення не витримували критики. Музеї спішно облаштовувализали новітніми арт-об’єктами з їх концептуальною настановою баченнятого, що зринає за обрієм метафорики і потужною домінацією загадки, якуналежалося лишень розгадати, аби стати співучасником дійства.Трансавангардова корекція того, що має прийти, відбулася. Кожен отримувавключик для того, аби розкрити ящичок своїх постмодерних пропозицій.Вимагалося одного — делікатності у поводженні з ключиком, щоб не сповзтив урвище тривіальних пропозицій. Христину-Перейму О’Ніл не требабуло навертати на нову мистецьку віру. Серед прихильників постмодернивона вважалася своєю і цього було досить: ключик вона твердо трималау своєму кулачку.Перформенс «День Івана Купала» (1997) — вирядження дівчини у традиційнийвінок з конкретної трави, інсталяція «Човен» (1998), де впершебули поєднані пелюстки квітів і японський папір і яку здійснено сукупноз Джені Блейк — авторкю риб, розмальованих на полотні, означили перспективумайбутніх пошуків. Пелюстки квітків увійшли до свідомості художниці,як трансцедентний перехід одного стану в інший, вияв зміни, завершенняруху, жадання невпізнаного. Вони з роками переходили з однієї інсталяціїв іншу, вони ставали носіями певних пропозицій, але водночас вони булиі жертвами, вони мали в кінечному виражати те, що має статися, або ужесталося. 1998 р. на VIII американській бієннале з текстилю «Artist as quiltmaker» Хр. Перейму-О’Ніл було відзначено призом за ініцітави в галузіcontemporary art.Внутрішнім наставленням авторки була скерована дисципліною поведінкиувага до того, що вона є, відбулася й хоче далі бути, а можливо того,що можна розцінювати, як феміністичний андерграунд. Зовнішнім виражен-213