Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Сила і ніжність Христини О’Нілу понятійному значенні від стабільного етимологічного уявлення «сукня»;в об’єктах мисткині жінка, що довірилася автавістичним чарам цвітів якчарам правогню чи праправди, почуває себе впевненено і в затишку, вонанемовби набуває свіжих сил, як земля весною, відроджуючись щоразу заново,як Фенікс з попелу сексизму. Пелюстки розмарину в такий спосіб обертаютьсядля жінки щитом, передбачаючи функцію захисту, стають її духовнимивітамінами.Через цвіти живі або засушені корегується жіноча пам’ять. Любовдо квітів у жінки така сама давня, як людська пам’ять, ба, сприймаємо їїз позицій сьогодення, як ще давнішу. Адже цвіти жінки збирали задовгодо появи мови — і це теж ознака пам’яті. І тут прийшла черга на численніперформанси, інсталяції Христини, де розмарину була відведена та роль,до якої він був готовий у доказах авторки. У концептуальних пропозиціях якприкмета мистецької присутності скорегувалися парадигми понять «сукня»,«корсет», «блузка», «спідничка», але у трансформах розмаїтих метричнихмір — від мініатюрних розмірів довжиною до 40 см і звеличеномонументалізованихпонад 2 м. Такі пропозиції ретушували візію пам’яті,від того збільшувалася пастозність сприйняття, а коло симпатиків авторкизростало. Можливо, інсталяції, перформенси в такий status quo спосіб бережутьі захищають думку по пам’ять за умови, коли наддинаміка цивілізаційнихінтервенцій перетворює час на марну фікцію? І постає неминуче питання:а що далі буде з нами?Для перформенсів з сукнями, крім розмарину, використовуютьсяпотовчені шкаралупки яєць, зокрема для сукні довжиною понад два метри,змережані інколи кольоровими шкаралупками від великодних писанок(у свідомості художниці: за народними переказами розбиту писанкуне можна викидати — її слід кинути у воду або спалити у вогні). Перформенсиз такими сукнями мають ритуальну сатисфакцію неможливого, а подеколинепотрібного, зайвого — хто як до цього звик і собі мислить, що збільшуєкореляційний простір ритуальності, тотемної знаковості — тут спостерігаємоісторичний контекст, або тяжіння до нових моральних вартостей, абоможливість контакту з мінливими реаліями, тут, якщо не забракне у насуяви, раптом почуваємо себе носіями народжуваних легенд, що супроводжуютьтаємниче життя жінки, а нас у такому разі спонукає ще більшеперйнятися вірою в духовний світ, який стане надалі об’єктом нашої віри.215