Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Т. Г. ШЕВЧЕНКО I Бр. ЗАЛЕСЬКИЙДЕМОКРАТИЧНІ ЗАСАДИГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА СЕРЕДИНИ XIX cт.До проблеми художніх взаємин1844 р. Тарас Шевченко видав два випуски офортів «ЖивописнаУкраїна» із задуманої серії естампів про життя, по бут, давнє минуле рідногонароду та при роду своєї землі. Ці випуски, що загалом обіймали твори«Дари в Чигирині 1649 року», «Судня рада», «Старости», «Каз ка», «У Києві»і «Видубицький монастир у Києві» через виняткові трагічні обста вини у біографіїхудожника не мали про довження і стали, таким чином, останні ми [1].Проте їм судилося зажити великої слави, відіграти значну роль в утвердженнідемократичних засад в українській образотворчій культурі і дальшомуроз витку міжнаціональних мистецьких взає мин.Задумуючи «Живописну Україну», мо лодий художник ставив передсобою вели ке завдання: популяризувати засобами графіки знання про свійнарод, виховува ти у суспільстві любов до батьківщини, народу. У листіпроханнідо Товариства сприяння художників учень Академії ми стецтвТарас Шевченко виклав ідею створення «Живописної України» і відповідальнумету, яку цей альбом мав виконати: «В пределах моей РодиныЮжной России уцелели до сего времени многие следы вековых потрясений,испы танных некогда этим краем в беспрерыв ной борьбе за веру и независимостьс ино племенными, хищными соседями. Там в памяти народнойживы еще бесчисленные поэтические предания старины, сви детельствующиео доблестных подвигах предков; там разнообразные красоты природы илиособенность местных нра вов и обычаев, издревле перешедших к потомкам,на каждом почти шагу оста навливают внимание. Желая более сде латьизвестными достопримечательности родины моей, богатой воспоминаниямиисторическими и резко отличающейся от других народным бытомнастоящего вре мени, я предпринял издание, названное мною «ЖивописнаяУперше: Українське мистецтво у міжнародних зв’язках. Дожовтневий період. —К., 1983. — С. 146–158.155