Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Світ поетичних образів Андрія Бородаятворення цілої системи народного життя, що було властиве колись народнійкарти ні. Що потрапляє з його композицій до нашого поля зору? Істоти,предмети, реа лії, які знаходимо часто, саме з їхніми об разами пов’язані нашіуявлення про «фоль клорний реалізм». Подвір’я, загороджені ти ном, лелекина стрісі, хмарки на небі, гуси на луках, коза на прив’язі, рибалка на бе резі,вітряки в степу, копички сіна, верби над рікою, очеретиння, бій солдатів, відпочинокна пляжі тощо — все це близьке з дитинства ожило у фарбах і лініях.Усі ці реалії «нашого буття» правдиві й водно час, ніби припорошенітаємничою уявою, що примушує дивитись на звичайні предмети, як на щосьне повсякденне, а святкове, не звичне, а казкове. Закономірно, що пред метив творах А. С. Бородая не існують відособлено, як самодостатня реальність,а в певному зв’язку логічної взаємодії, тісно переплетені між собою.Скажімо, в карти ні «Тут буде море» звичайнісінькі реалії (хата, тин, стіжок,корови на випасі, кури на подвір’ї, дорога з вантажною машиною на ній,далі — зелені поля і ще далі до самого обрію — темна земля) зв’язані у ву золнаших переживань за природу. В пей зажі все реальне, але в той же час взаємодіяпобачених предметів і поставлених (ніби випадково на перший план)елемен тів композиції передає «аромат» незвич ності, додає якусь тривогу,біль, смуток. «Поставлені» в композиційний простір реа лії і наші асоціативнідомисли вступають у реакцію, створюють такий настроєвий фермент, щодає нам право згодом думати про народження загадкового світу, який виниктільки в уяві А. С. Бородая.Асоціативні «перегуки» понять «реаль не» і «уявне» простежуютьсяв роботах «Батьківська хата», де предмет з усім сві том, який його оточує,має програмне зна чення, та «Вечір», де лелеки, соняхи, біла сорочка жінкина полі, купки дерев, при західне світло сприймаються, як щось каз ковеі разом з тим існуюче, земне. Подіб ну поетику образів бачимо в картині «Лі -то», «На луках», де відтворено косовицю і збирання сіна. Композиція насиченаба гатьма деталями, що не губляться і не створюють втоми через перенасиченість,бо існують причинно, взаємопов’язано, створю ють поліфоніювражень і почуттів. Кожна з цих деталей — воли з возом сіна, верш ник, людина збиранні, на косовиці, трави, вітряки, купки хмар, що ніби повторюютьритми луків, — сприймається як окрема сценка, як щось таке, що має своє«ре альне буття», а зорганізовані в один «ор кестр» усі ці «сценки-деталі»єдиного, цілого утворюють закриту просторову систему. Перегуки реально-285