Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорукбюджетне фінансування мистецьких музеїв, перманентний шлях музейнихпрацівників перед відчуженням (апієнацією) музейних приміщень, буквальновиживання музеїв, доля яких залежить від примх посадовців найвищогодержавного рангу, — ці та інші, не перелічені недоліки нашого музейногосучасного буття, виводять ідею «українського Ермітажу» в місце, якене назвеш престижним. Французькі лідери Ф. Міттеран, що почав перебудовувативхід до Лувру, або Ж. Помпіду — будувати Бобур на місці традиційнихзабудівель — мали тверді переконання й мету, оскільки були лідерамипрагматикамиі довели справу до кінця.В Україні і зокрема в Києві, де нова столична адміністрація на чоліз мером Л. Черновецьким, абсолютно байдужа до проблем розвитку мистецтва,і культури загалом, почався буквально наступ на музеї. Приклади вартітого, аби про них довідалася світова громадськість. Приміщення Музею історіїКиєва віддали до диспозиції Верховного суду, а будову Національногохудожнього музею України, де планувався мистецький комплекс ХХ ст.,мають намір реконструювати під гаражі для нуворишів. І де, на якому місцібудувати гаражі? За сто метрів від будинку, у підвалах якого війська НКВС(модерне КДБ) розстрілювали інтелігенцію! Поруч стоїть хрест: пам’ятіжертв геноциду!.. Нас такі «жести» п. Черновецького не дивують, бо ані він,ані його команда не є побожними людьми-християнами. Усе це робитьсяв центрі міста, де земля дорога і де наступ на музеї набув фронтального розмаху.У музеїв відбирають музейні ділянки, а на їх місці плануються новіофіси, банки і тому подібне.Через сто років унікальна байдужість наших сучасників до надбань, щоїх збирали протягом віків, обертається аматорською профанацією. Свогочасу вже у 90-ті рр. ХХ ст. лунали гасла, що лякали змістом закладеної агресії:якщо бракує музейних приміщень — слід продавати музейні творина аукціонах. Свого часу за ленінсько-сталінських часів такі експериментиуспішно проводились, твори продавалися на Захід, і американець Хаммеру такий спосіб зібрав колекцію.Мистецькі музейні збірки України позбавлені серйозної опіки суспільстваі тримаються на ентузіазмі музейних патріотів. Найвищого рангу державнімужі, траплялося, всупереч існуючим нормам України, передаваликультурні цінності іншим державам. Так, з волі колишнього ПрезидентаУкраїни Л. Кучми у Нідерландах опинилася унікальна графічна колекція128