Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Декілька нотаток про розвиток повоєнного модернізму у Польщі(Й. Стерн), експресіонізмом (О. Блондер, Л. Левицький) — одне слово, вонивиключали натуралізм і зв’язок з реаліями в ім’я конструкції, форми, кольору.Динамічності мистецького процесу польського авангардизму міжвоєнноїдоби (в окресленні М. Порембського «сучасного сти лю») [11] сприяликонтакти мистців з художниками інших країн, їх поїздки на Захід і в Росію,що давали змогу пізнати зблизька твори авангардового мистецтва. Так,у Росії вчилися В. Стшемінський, К. Кобро, В. Кайрукштіс, К. Гіллер.Польські художники мріяли про участь у паризьких салонах і частковореалізували свої творчі амбіції. Париж об’єднував усіх майстрів, «вистачало місцяу виставочних залах для приїжджих — це Salon des Indépendants, Galérie de laJeune Peinture, Galérie Jaсques Callot, Galérie au Sacre du Printemps. Багато вчилосяв Académie Moderne на вулиці Nôtre Dame des Champs. Ми творили молодемистецтво, кожен на свій лад і стосовно ставлення до мистецької форми» [12].Цікавими, як нам здається, виглядають контакти між українськимиі польськими мистцями. Так, з харківськими авангардистами на початку століттяспівпрацював Б. Цибіс, в О. Архипенка у Берліні навчався О. Рафа ловський,П. Ковжун, А, Ласовський, Л. Левицький, Маргарита і Роман Сельськічасткою своєї творчості увійшли до історії польського авангардизму, впливівфранцузького експресіонізму зазнав В. Хмелюк в пору навчання у Парижі.Для багатьох молодих посланців зі Сходу досвід Ф. Леже, П. Пікассо,Ж. Бра ка мав неабияке значення.Практика польських авангардистів не розвивалася відрубно, а булавтілена в конкретні програми особистих контактів, творчих взаємин і планів.Ці програми реалізували творчий потенціал ба гатьох мистецьких об’єднаньі давали змогу вести діалог на про фесійному рівні.Протягом міжвоєнного двадцятиріччя деякі прихильники Но вогоМистецтва, що об’єднувалися у неприйнятті традиціоналізму, відверто виявляли«ліві симпатії», були у товариських стосунках з російськими авангардистамиперших пореволюційних років. Так, імпульсивними були творчі взаєминиз Татліним, Родченком, Ель Лисіцьким. Гітлерівська каральна машинаусю силу репресивних обертів запустила проти Нового Мистецтва, фізичновинищила ба гато його членів, інших — примусила піти в глибоку самоізоляцію.Фактично після 1944-го року до творчої діяльності повернулися лишеокремі художники, зокрема Г. Стажевський, В. Стшемінський, М. Влодарський,Т. Кантор, А. Марчинський, Марія Ярема Й. Стерн та ін. Припинили своє183