Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Мистецький гарт МорозовоїЦей портрет 1947 р. Державна Третьяковська галерея у Москві викупиладля своєї колекції у дружини покійного худож ника Наталії Павлівни. У рядімонографій згаданий твір не фігурує, незважаючи на його високі професійнівальори. Робилося це, очевидно, тоді з певних ідеологічних мір кувань.Говорячи про теплі дружні стосунки між професором і студенткою,сміємо при пустити, що першому, вихованому в добрих українських традиціях,імпонували, окрім усього іншого, патріотично-релігійні наставленияучениці. Закохана в Київ, вона любила його давньоукраїнську, бароковуархітектуру, насамперед, як зазвичай говорила, святі Ми хайлівськийЗолотоверхий, Софійський та Успенський собори. Вже в студентські рокине раз їх малювала. Професора Кричевського завжди згадувала, особливочасто наприкінці життя.В інституті було нелегко вчитися за умов суцільної соціологізаціїнавчання за кла сово-партійними ознаками.Тож не дивно, що студентку виклю чили з інституту за послідовні переконання,проте потім поновили, й 1931 р. вона таки мала змогу закінчити —вкотре реорганізо ваний! — Київський інститут пролетарської художньоїкультури.У ці 30-ті рр., коли в лещатах шаленого тиску ідеології перебувало мистецтвоі круто насаджувався соцреалізм, проростали зерна запільногомалярства, передумови того відга луження, що, згодом, у 60-ті рр. обійнявпо няття андеґраунду. Людмила Морозова належала до числа небагатьох,які не при ховували своїх позицій і в гурті однодумців плекали думки просвободу творчості. За це, як відомо, влада не гладила по голівці. Моро зовувикликали на допити. Вона свідомо гор нулася до тих патріотів-інтелігентів,що, як Макаренко, Ернст, в 30-ті рр. підняли без страшний голос проти руйнаціїв Києві і по всій Україні національних святинь, храмів, передовсімМихайлівського, Софійського со борів, що також протестували протитоталь ного вивезення до Москви пам’яток сакрального і світського мистецтварізними спецко мандами, проти грабунку української куль тури. МиколаМакаренко, Федір Ернст, Василь Кричевський, Іполит Моргилевсь кийдокладали тоді багато енергії для спротиву, піднімали громадську думкуна захист рідної культури. Усе це пере жила як особисту драму ЛюдмилаМорозова, котра була поруч з ними і котра гаряче спро тивилася варварськійруйнації Михайлівсь кого Золотоверхого монастиря в 1934 р.305