Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорук(і не буде її без нього): документація, ілюстрована хроніка науко вого життяінституту, і це теж причини для суму, для болю.Хто сфотографує вас, дру зі, на засіданні Вченої ра ди, під час захисту,в буд ні і свята, в коридорі, в ди рекцій й у відділі? Нема Сланка і гіркоту втратище ми до глибини не усвідоми ли, ще зберігаємо рук його працю, йогосвітлини.…Спомин приватний, майже аспірантських часів: «На варили миз Аллочкою бор щу, приходь до нас у гос ті», — Сашкове щире за прошення,а жив він, па м’ятаю, тоді ще на Подолі, недалеко від річкового вок залу.Той запах, смаковиння, жарінь червоного Сланкового борщу несу крізьліта, і він для мене дорожчий від делікатесних, заморських, чужинськихстрав, дорож чий, ближчий, рідніший, бо то був борщ, зварений Сланком, а вцій кухарській справі, як ми знаємо, він теж був чародій!Сашка шанували й люби ли. Він був лагідний і при вітний. Десь колисьу старі часи його несправедливо об разили, підвели й зрадили, але вінне пам’ятав зла; не тримав у серці образи. Саш ко був створений для добраі зігрівав усіх нас власне своїм теплом. І тепер, стрі чаючись із друзямив кори дорі, ми помічаємо: Сашка нема. Але подумки ми ка жемо: ти з нами,Олексан дре Сланко!