Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорукпрезентовані 2–3 творами ко жен, а також скульпторами і графіками. Якзазначав у вступі до каталогу С. Гординський, «організатори цієї виставихотіли показати всю різноманітність сьогочасного українсько го мистецтваза межами Рідних Земель…»Певний резонанс у суспільстві мала й нью-йоркська персональнавиставка творів Людмили Морозової і Сергія Литвиненка в січні 1956 р., дехудожниця постала перед глядачем трьома циклами (1. Український період;2. Німеччина; 3. Американський пе ріод). Загалом в експозиції було 122 картиниЛ. Морозової і 26 скульптур М. Литвиненка.Твори Морозової (автопортрет і квіти) експонувалися на великійвиставці українсь кого мистецтва в Детройті (1969), яка була організованаз ініціативи В. Січинського, М. Дмитренка, Б. Стебельського і С. Гординського.Була художниця також активною учасницею мистецьких виставок, яків Нью-Йорку організувало Об’єднання митців-українців в Америці.З персональних виставок мисткині найбільш представницькими сталиекспози ція 1965 р. після повернення її з Греції, організована заступникомголови ОМУА Б. Ржепецьким, і ретроспекція малярських творів Морозовоїв Українському культурно му центрі у Воррені біля Детройта. М. Дмитренко,її товариш по навчанню, зазначав, що Людмила Морозова є типовимпредставни ком митців школи українських імпресіоністів. Влучно зауваживвін, що палітра стала її «вірним духовним другом життя, яка не да вала можливостівідчувати прикрої саміт ності».Художниця зазнала великого щастя, довідавшись, що її картини почалиекспо нувати в Києві. Було це вже в 90-ті рр. після здобуття Україною самостійності.Спочатку заходами тодішнього редактора журналу «Пам’яткиУкраїни» А. Сєрикова грецькі краєвиди мисткині були виставлені у Бібліотецідіаспори (1992).Заходами Національної комісії з пи тань повернення в Україну культурнихцін ностей були організовані виставки Л. Моро зової у Національномумузеї образотворчого мистецтва України, в Українській академії образотворчогомистецтва і архітектури та Музеї історії Києва.1997 р. у Києві та Торонто відбулися посмертні виставки Морозової.Ностальгія Людмили Морозової за Ук раїною, улюбленим Києвом бринитьу листах, що їх вона регулярно посилала з Ґантера на батьківщину. «Ядуже щаслива, що мої праці є вже в Києві. Душею я з Вами», — схви льовано330