Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр ФедорукПам’ятаємо, що художниця-патріотка турботами і болями за Україну,її культуру, мистецтво була перейнята завше, омріюючи час незалежності,свободи рідної держави. З самостійністю України були пов’язані мріїМорозової про майбутнє мистецтва і його розвиток на засадах творчоїсвободи і демо кратизму. Згодом через Національну комісію з питаньповернення в Україну культурних цінностей за посередництвом і приініціати ві невтомного Маріяна Коця вона подарує власні картини багатьоммузеям (зокрема, Національному музею образотворчого мис тецтва, Музеюісторії Києва, Полтавському художньому музею). Залишається актуальнимїї звернення до молоді, яке ця сильна духом жінка послала у 1995 р.:«Ми мусимо мати Силу — Віру — Любов — навіть у терпінні бути щасливимий дійти до нашої мети. Обіймаю всіх, низько кланяюсь! Щастий поможи Вам Бог!»На наше прохання, Л. Морозова звер нулась з листом до студентів улюбленогонею мистецького закладу — Національної академії образотворчогомистецтва і архітектури — з пал ким закликом стверджувати високі ідеалимистецтва, берегти і здобувати мистецькі цінності, бути готовими до звершеннявисо кого покликання зміцнювати традиції рідної культури. Цей лист,цінний з фактологічного боку, несе багато радісних думок про творчістьі творче покликання людини, що в ім’я справедливої мети не йде на компроміси,аби полегшити власну долю. В цьому утвердженні моралі художницідопомагала віра і молитва: була вона глибоко релігійна людина, яка зналапро своє місце і призна чення на землі. Фактично — то її заповіт написанийу Ґантері у Кекстільських горах. Він перейнятий роздумами про пережитенелег ке власне життя й освітлений ясними поба жаннями кращої долі мистецькійновій парослі. Наводимо цей текст повністю так, як його пославфаксом добрий друг Л. Моро зової М. Коць 12 травня 1996 р.«Дорогі студенти академійЯ народилася в золотому Києві. Я народилися в сонячній країні —Україні!З дитинства, юності залюблена в свою країну, в свою культуру. Алемоя не була легкою — була тяжка й трагічна. Ми мали три голоди —в дитинстві, 1932–1933 роки та в час німецької окупації.Мене й мою родину, несподівано в час війни, рятувало малярство. Ямайже кож ного дня продавала краєвиди або квіти. За одну картину моя308