Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Володимир Винниченко як художникних ситуа цій. Усе це робилося нашвидкуруч, начерково тощо. Маємо достатньоуявлень про такі сумарні начерки, як альбомні зшитки (Lavis aquarelle, Croquisdessin, Cornet Croquis і т. ін.), де функція мистецької пам’яті залишалася якнаслідок мистецької обсервації або спонукала до дальших образних тлумачень,розв’я зок і способів малярських пропозицій. Серед начеркових композиційнайбільше запам’ятовуються: автопортрет, намальований олівцем, зі спробамипсихоло гічної атестації, акварельні краєвиди дачних будинків на березі річкиз типовими провансальськими червоними дахами, зображення бухти, якогосьмістечка. Таких шкіців, начерків з карнетами (блокнотами) і без них,у Винниченка, як і в кожного шанувальника реалій, було багато. До нас дійшлине всі, але вони цікаві й важливі в аспекті вивчення творчої еволюції митця, бомають особистісний почерк, уточнюють розуміння творчого стильового рухуВинниченка-художника і свідчать про специфічні ознаки його творчості (відаматор ських спроб конкретного натуралізуючого плану до ширших, узагальненішихманіфестацій мислення простором, формою, плямою тощо).Заглиблений у можливості і завдання колоризму на площині, Винниченкосприймав палітру інтелектуально. У портреті сягав подібності, занурюючисьу такі сфери малярської інтерпретації, які давали можливість «висвітлити»риси людського характеру. В традиціях «Еколь де Парі» образ людини,поряд з краєвидами, натюрмортами і квітами, трансформувався у параметрахколористичного малярства. В цьому ключі програмуються автопортретихудожника 1929 і 1931 рр. (а їх, думаємо, він створив чимало), зображеннядружини Розалії Яківни, портрети молодих дівчат і жінок, де інтимнийсвіт люди ни «виводився» на перший план.У ті само 30-ті роки в Парижі успішно малював жіночі образи ВасильХмелюк, демонструючи якості колориста високого ґатунку. Винниченкоі Хмелюк зналися — останній приїздив до Мужена і зупинявся в приватномуготелі неподалік вулиці Великої Бастиди, де мешкали Винниченки. За малярськимзростанням Хмелюка стежив Винниченко, йому імпонувала високаживопис на культура полотен художника з Поділля.Джерелом натхнення, творчих інспірацій, настроєності на світ природистали для Винниченка численні краєвиди Сени, Вієнна, середземноморськоїРів’єри, рибальського острова Леван, Мужена і рідного «Закутка», де мозольно-важкуфізичну працю у власному господарстві він поєднував з годинамиінтелектуальної зайнятості — літературної і малярської творчості.151