Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

БЕРЕГТИ НАРОДНЕ МИСТЕЦТВОУКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯКнига про трагедію після ЧорнобиляЧорнобильська трагедія не має відліку в часі, вона безповоротно вічна —вдаряє вона щоразу, щомиті, і так буде далі, далі, ніколи не згасне пам’ятьпро неї в Україні, що, можливо, зазнала найбільшої біди від розкутогоатома… Чорнобиль і Україна, і наші українські люди по селах, що вікамижили на прадавній поліській землі в мирі і злагоді… Аж поки не збудувалиатомну станцію на Прип’яті, аж поки не забалакав сумною звісткою дзвінв ту квітневі ніч 1986-го… Була на цій землі, освяченій Божою благодаттю,правікова культура, живили, тішили серця поліщуків народне мистецтво,пісня, танці, християнська віра, мораль, правікові звичаї, обряди і ще — правіковідохристиянські вірування в духів, водяників, домовиків, лісовиків,русалок, яких зазвичай немало розплодилося з казками, легендами, оповідками,багатою для такого світу людською уявою.Що сталося з народною культурою, народним мистецтвом в післячорнобильськідні? Що сталося з селами, хатами, яких недоля позбавила людськоготепла, а людей, які жили в цих селах і хатах, змусила покинути насидженігнізда? Чи житиме народне мистецтво Полісся в постчорнобильськуднину? Які скарби вдалося зберегти і які розікрали мародери? Скільки церковз чорнобильської зони пограбовано мародерами і де оті з них ікони,в яких оселях колекціонерів осіли і як донині із стін «фонують»?… Питання,питання…Я працював на ті часи в Інституті мистецтвознавства, фольклористикита етнології ім. М. Рильського НАН України. Пригадую, самому з художникамидоводилося вже в травні 1986 р. виїжджати в зону… Пригадую: буливеликі ентузіасти порятунку народних скарбів, серед них РостиславОмеляшко, якого можна було тоді часто бачити в стінах інституту. Він згодомочолив Державний науковий центр захисту культурної спадщини відПублікація здійснюється вперше.402