Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр ФедорукПро трагічне у самій людині і поза нею, у сприйнятті амбівалентнихсутностей, скажімо, Великого і Малого, — цей серіал полотен«Цитохронізми», власне, про зв’язки між уявленнями про час у клітині і клітинув часі. Мотив руйнації в «Цитохронізмах» є домінантний, тому логічниму характері еволюції виявився перехід до великоформатних полотенциклу «Амнезія». У них уламки красивого вихоплені на вістрі небезпеки,а криза духовного спричинює безлад. За ідилічним присмерком спокою —загроза повені (версія Потопу).У триптиху «Ритуальні танці» семантичне начало деіндивідуалізаціїокреслює процес руйнівної Дії, що накинута злою тиранічною волею.Механічний порядок зводить життя до змодельованих інстинктів, де уявнадисципліна фетишизує логіку необхідного колективізму. Полотна триптихумають метафізично-амбівалентний характер, що «витягує» пріоритетимонохроматизму у такій площині, яка найбільше пасує соціологізуючепровокативнимбусолям нормативної поведінки «усі — як один».Логічним був прихід В. Сидоренка на 50-у Венеційську бієнале (2003)з постмодерним проектом мікст-медіа «Жорна часу», що обіймав широкоформатнеполотно про «стирання межі часу», інсталяцію у вигляді світлоносногоконуса, що містерізує поняття конкретики і візуальний компонентвідео як детерміновану потребу хроносу. Художник передчуває, що «Тайнійвечері» нема кінця, і хтось, той «тринадцятий», завжди буде присутній,через це біль вселенський лязгає гусеницями танків, вибухає ракетними залпамито в одному, то в іншому кінці світу, попри фарисейські посмішки,візитації і заяви надполітиків.Залишається переконливим зізнання Любомира Медвідя: «ФейерверкиНью-Йорка 11 вересня 2001 р. доконали мерехтіння рябих і зухвалих світовиханналів. З-під друзків бетону, сталі та скла сяк-так стримувана досіі стерпна, помчала поверхнею землі безоглядна хвиля парадоксів. Іншимстав світ. Іншим став мускус планети. У грізному сум’ятті змін за божевільнимполиском мигдалевих очей фаната мигнув страшний оскал неситогомурла позбавленого гальм» [2].Можливо, універсальні «розливи» натовпів — яких хочете: агресивнихабо позбавлених інстинктів самозахисту, ідентичності, що їх провокативноінтегрально«упорядковує» гдансько-український живописець АндрійМентух, починаються і закінчуються у субстанції окремішної одиниці,42