Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Герметизм українського мистецтва. Чи є межа історичною спадкоємністю?заявок, продаж українських творів на Заході спритними ділками, — хіба усеце не слугує тезі про відсутність герметизму українського мистецтва в культурнійситуації світової моделі кінця тисячоліття?!На жаль, ці, а також інші нерядові і не менш авторитетні вагомі фактине можуть достатньою мірою мотивувати заперечення твер дження наявногостану ізоляції українського мистецтва, що спричинена історичними обставинамибуття і рівно ж — реаліями нинішньої доби. Бо твори наших митцівтаки продаються за найнижчими цінами! А виставки на Заході відбуваютьсяу найнепрестижніших залах! І є свідома настав леність наших краян, щопотрапили на західний ринок, продати аби продати, без уявлень про різницюпонять «продати» і «продатися»: твір, проданий за явно заниженимицінами, не є аргументом на користь його творця. Занижена ціна на мистецькомуринку віддзеркалює нездорові ринкові відносини і принижений соціальнийстатус митця. Ніколи в театрі хорист чи учасник мімансу не підійметьсядо ролі соліста!Шкала мистецьких цінностей в останні роки зазнала відчу тних змін, їївектори — від, натуралістично-описового веризму до трансавангардових,почасти запозичених інсталяцій, від течій і напря мів, що мали місце у першійтретині XX ст. — нефігуративізм, сюрреа лізм, експресіонізм — до глорифікаційзапізнілого у нас асамбляжу, оп-арту, ленд-арту, боді-арту тощо.Повернулася в Україну плеяда блискучих імен, що творили в річищісвітових мистецьких стандартів, починаючи від О. Архипенка, С. Левицькоїі далі з такими неординарними постатями, як О. Грищенко, Д. Бурлюк,В. Хмелюк, Ф. Кричевський, Г. Крук, М. Мороз, С. Бурачек, Л. Молодожанин,М. Бутович, М. Андрієнко, М. Дольницька, М. Черешньовський. І цей приливімен, що раніше вважали за заборонені, відіграв позитивну роль у формуванніцілісної концепції розвитку українського мистецтва. Спілка художників— вчора як державно-історичної ваги ін ституція, сьогодні як професійнотворчеоб’єднання митців — є координа тором мистецького процесу, організованогона засадах творчої дисципліни і професійного порядку. Артринок,інститут маршанів в Україні, по суті, ще не народився, можливо, народжуєтьсясеред вереску напівпрофі, можливо, його народження гальмує слабенькаамплітуда меценатської культури, можливо, йому треба пройтивипробування авторитета ми (шукаймо нинішніх Щукіна, Воляра, Збо ровського,Ясінського, але рівно ж пам’ятаймо про традиції Тарновського,89