Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

КРАСА МАЙСТРІВ КРИВОРІВНІКриворівня — велике село, що розкинулося в долині швидкоплинногоЧеремоша. Це чи не центр Гуцульщини, так принаймні писав про неї щенаприкінці минулого століття один з найбільших знавців того чарівногокуточка української землі професор Володимир Шухевич. Багато років проживвін серед гуцулів, зокрема у Криворівні, глибоко вивчив їх побут, звичаї,а потім у фундаментальній етнографічній праці «Гуцульщина» заявив, що заправдивих гуцулів вважають себе мешканці Жаб’є, Криворівні, Ясенова,Голов і т. д.Село відоме далеко поза межами Карпат не лише тому, що з усіх боківйого оточують мальовничі гори, не лише чарівною красою славиться воно,не лише бурхливий Черемош приваблює сюди багатьох.Криворівня була центром опришківського руху. В присілку Бережниця —а таких у цьому селі є аж вісімнадцять — жив умілець, якому ОлексаДовбущук (як його тут називали) замовив спеціальну зброю для нападуна Діжушка.Ще здавна, в польських архівних матеріалах читаємо, цю місцевістьнаселили талановиті майстри, які тонко відчували матеріал — дерево, метал.Творили вони унікальні предмети побуту, складні за технічним вирішенням,незвичайно красиві за формою, прикрашували художні вироби різьбоюз пев ним застосуванням інкрустації кольоровим деревом, бісером та металом.Особливо багато народних майстрів — мосяжників, різьбярів по дереву— творило в Криворівні на початку ХХ ст., їхні вироби розходилися тодіпо всіх усюдах.Ми донині, наприклад, милуємось витворами династій Якіб’юків,Харуків. На виставці у Львові в 1905 р. Василь Якіб’юк показав багато оригінальнихдекоративних речей, а також предметів домашнього вжитку. МайжеУперше: Вільне життя. Тернопіль. — 1967. — 2 грудня.379