Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Алгоритм творчого єднанняВ. Чепелик. «Неофіційне мистецтво» в межах Спілки народжувалосявже в 50-ті рр. Згадайте Михайла Гордійовича Дерегуса, який у повоєнніроки одночасно зі СХУ очолював художній музей України в Києві, де головнимхранителем працював Платон Бажан, батько Миколи Бажана… Потімприйшли нонконформісти з їх поглядами на мистецтво. Скільки теплих сторінокнаписано учнями про К. Звіринського, Р. Сельського! Радянська ідеологіявідреклася від модерного мистецтва і вела з ним гостру боротьбу. Саметому за берегами наших знань опинилися і Олександр Архипенко, і МихайлоАндрієнко-Нечитайло, і Олекса Грищенко. Мені здається, що поколіннянаших художників мріяли вийти поза береги офіційних знань, прагнулидолучитися до набутку своїх ровесників на Заході, мріяли про легітимністьтворчої практики. Для мене символічно сприймається автопортрет ТетяниНилівни Яблонської на тлі флорентійського вікна. Наше мистецтво невпиннорухалося від утопії й міфу в напрямі пізнання цілісної природи сучасногомистецтва і об’єктивного тлумачення надбань як класичної культури Заходу,так і великих традицій українського мистецтва, скажімо, доби КиївськоїРусі, козацького бароко, українського романтизму і врешті-решт модернізму.Якщо згадати спалахи українського національного інтелекту наприкінціХІХ — на зорі ХХ ст., то одностайною в цих полисках була думка про спілкумистців (ідеї І. Труша, О. Мурашка, О. Богомазова, Ю. Михайлова,П. Ковжуна). Спілка об’єднувала творчі натури, вона забезпечувала розвитокцивілізаційних програм.О. Федорук. Які передбачення нашої подальшої ходи? Що лежитьв основі перспективи розвитку Спілки?В. Чепелик. Найперше ми відчуваємо ритми сучасної України, і намне потрібно переорієнтовуватись. Ми важимо на плюралізм думок і прагнень,однак усвідомлюємо, яка відповідальність лягла на наші плечі: ми повинніяк зіницю ока берегти тичинівське «чуття єдиної родини», тобто мистецькоїродини, і це запорука нашої загальної стабільності. Наші попередникинародилися під знаком великої утопії, так склалося історично. Сучасніпокоління формуються в інших умовах. Питання: ми достатньо дбаємо пророзвиток українського мистецтва? Відповідь: інакшого життя в НСХУ мисобі не уявляємо. І висновків інших не може бути поза нашим загальнимтвердженням: ми всі різні, але ми всі рівні, єдині у бажанні, щоб українськакультура, мистецтво стали центром гравітації в світі. Через терни ми йшли113