Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ВЕЛИЧНИЙ ЗНАК МЕТАФОРИМетафора в контексті мистецтва України охоплює сенс, значення й рольформотворчих лексем, що, як відомо, означують простір сходження, рухуі перспективу новизни креаторства, долання відстані на перетині образності«від» і «до».В останні два десятиліття метафора закодифікувала свою присутністьна загальнокультурній сцені, оприлюднивши особисте буття у різних видахмистецтва (не лише пластично-візуального) — у театрі, кіно, музиці, як рівнож у модерній літературі. Хвилі інтелектуалізму виразно окреслили меґаприсутністьметафори бодай у найтонших виявах творчої самоідентифікації, —при тому потреба в ній була не зовнішньо атрибутована, позірно амбіційна:вона залишалася в основі творчого дискурсу в числі підставових мистецькихконстант яко сокровенна сутність людського духовного вислову. І це можнавважати її найпершою моральною цнотою, позаяк значення, вартість цьоготворчого дискурсу беруться у залежність від їх чистоти. Інтелектуалізм розкриливпростір метафоризму культури, тоді як сама метафора стала опертямдля потуги інтелектуалізму.На ниві образотворчого мистецтва зі з’явою модерністичних, постмодерно-трансаванґардовихобразних версифікацій, загальною розкутістюпривілейованих візуально-сінематичних, комп’ютерно-над інформа цій нихаспірацій — свідомо освячених потребою реалізації творчої думки чи штучнозадекларованих консумпційними релятивними тожсамісними амбіціями, —метафора відверто оприлюднила свої права, означивши вектори мультидіїі кинувши рукавичку традиційній наративності. У такий природній спосіб буввизначений об’єктивний спротив проти основ вербального мислення.У родоводі нормативної лексики метафоричне мислення не було поціновуване.Принаймні на нашому ґрунті метафора не мала достатньої пожи-Уперше: Художня культура. Актуальні проблеми. — 2006. — Вип. 3. — С. 7–34.25