Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр ФедорукМистецький етюд — не картина, яку виношують у стінах робітні. Алемистецький етюд — колиска істинного живопису, несе в собі, у своєму живописномусокровенні таїнство доторку митця до натури, а у пленерній ситуаціївін зігрітий атмосферою світлоносного стану матінки-природи. Як передатиглибинні звихрення світла, мить його переходу в тінь, як передати груживописних планів, їх перспективну мінливість?! Як?… Тисячі разів «як» —оце наше пленерне севастопольське ненаситне… у маршрутах, у нічномусамітньому роздумі, у досвітніх зустрічах того, що через мить постане світанковимпроменем, а потім «політ» у сині небеса, у казково-фейєричнекружляння теплих білих, скромних сірих, чванливих темних хмар! «Дніминають, і я втрачаю дорогоцінний час у найкращі роки життя», — писаласумовито, ділилася Марія Башкирцева у «Щоденнику». Сповідалася самаперед собою, перед Богом творіння. Під час пленеру кожен несе відчуття,гостру ностальгію: заґрунтовані полотна чекають-недочекаються свіжихколірних мазків. То вже «гра» в мистецтво, аби попадання мастихіна чипензля були тонально живописно точними. У Криму члени групи очищувалипалітру, пам’ятаючи про особливе Коровінське світло, Левітанівське палітру,про світлоносні імпресіоністичні полотна Труша з Бахчисарая. Цюшколу проходять на пленері — і потрібні зусилля ерудиції, аби передатиформу індивідуального ідеалу!…З’їхалися на дев’ятий пленер з усіх куточків, земель, з’їхалисядо Севастополя з одним настроєм, бажанням: потрібно налаштовуватисяна живописний творчий лад. Такий лад спонукує до емоційної мови живопису,що може спізнати і запах вологого морського повітря, і грайливу барвистістьморя, і білизну інкерманського вапняку, і норовистість заякоренихкораблів, в паморочливу вабливість теракотово-сірих кримських гір… І прикінцевийвідбір творів на виставку, і пленерна експозиція в Севастопольськомухудожньому музеї, і самі твори в холах, номерах готелю «Україна» для усіхі кожного є святом, є відповіддю на логічне «хто ми, для чого ми і кудими?…» Готель, наче магніт, мистецький осередок, притягує творчо допитливихсевастопольців і гостей міста, і розумна, делікатна Світлана Антоненкозасвідчує свою непідкупну любов до мистецтва, і невтомний комісар пленеруАнатолій Сухоруких стоїть на чатах: що і як зроблено кожним.За дев’ятий пленер можна бути спокійним: він набув яскравого живописногозвучання (усі ми повсякчас учимося, мудрішаємо й усі гостро пере-240