Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр ФедорукУ пейзажі художник задовольнявся можливістю передати через коліррізні явища природи, яка приваблювала його своєю розмаїтістю. Природане вигля дає у Винниченка пасивно, мабуть, тому, що підготовці полотнаі поєднанню фарб аж до того стану, коли вони стають прозорими і починаютьсвітитися, тобто стану психології колоризму, він приділяє багато уваги.Творче прозріння Винниченка відчуваємо в пейзажах «Краєвид Сен-Рафаеля» (1928), «Осінь на Сені», «Вієнн» (1934), «Сніговий пейзаж» (1933),«Осінній захід», «Краєвид Мужена», «Закуток», «Краєвид», «Острів Леван»,«Вечір на острові Вієнн» (1930), «Туман на Сені» (1934), «Затока на морі»(1932) та в багатьох інших.Враження Винниченка навіювалися різними станами природи, тим чиіншим пленерним середовищем. Йому імпонувала весняна соковита зеленьз її цвітінням, що надавала чуттєвості краєвидам. Художника надихали враженнявід освітлення, яке він передавав по-різному, чергуючи просторовіплани і виокремлюючи в них колірні партії площини неба й землі.Картина «Вітер» (1932) виявляє експресіоністичні захоплення художникасвітлом. Пленерні враження тут сфокусовано на передачі тремтливихспів відношень густої темної зелені і жовтої зі звучанням білих відтінків.Вдалий варіант композиційного розміщення предметів у краєвиді відчутнийще й тому, що композицію формують кольорові плями.Простір з його можливостями перспективних зорових скорочень даєзмогу концентрувати — більше або менше — залежно від плану і розв’язанняпевні сюжетні реалії за допомогою чергування світла й тіні («Закуток»,«Хутір. Велика Бастида», 1936, «Затока в Теулі», «Краєвид на тлі гір», «Влистопаді над озером»).Характеру камерного живопису відповідала стихія натюрморту і квітів,які привабливо виглядали на виставках у численних галереях Парижа 20–30-хроків. Симпатія Винниченка до цих малярських жанрів була незмінною, щопов’язувалося з його особистими переживаннями, настроями, специфічнимбаченням конкретних побутових ситуацій, композиційно замкнених у певніколірні структури. У плані розвитку жанру Винниченко симпатизував імпресіоністам, і це знаходило вияв в інтерпретації світло на його картинах.Натюрмортів і квітів Винниченко малює багато: «Червона капуста»(1930), «Натюрморт з птахами», «Квіти на вікні», «Інтер’єр з самоваром»(1931), «Фрукти й городина» (1939), «Квіти», «Польові квіти», «Осінні квіти»152