Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр ФедорукНа виставці концепт-скульптури в київській галереї «Триптих» (1997)Лідаговський своїми скульптурними проекціями, що були вико нані з паперу,виявив стани нестійкого, а водночас і нетривкого, не встояного рівностояння,котре ігнорує поняття часу, — або він є в ключі інформації, або вінпосту пається місцем перед новими, не означени ми досі величинами.Освітлена площина па перу з просторово-формальними комбіна ціями сприймаєтьсяповітряно, легко. Поліхромований в локально чисті кольори папірто через складні тінеутворення стікає донизу, ніби краплини дощу, то розкручуєспіралеподібну стрічку ромбів, то зами кається у квадраті пружних,наче спресова них геометричних фігур, зрештою, «лягає» на площину поверхнікольоровими смугами, не мовби стрічка транспортера, — одне слово,візуальний ряд пропонованих папероструктур нагадує витвір дизайну.Погляньмо на концепт-скульптуру в аспекті взаємодії площини і форми.Ось перед вами силует сидячої постаті — у космосі білого прямокутника,на колі арени; трагічний мо мент зосередженості, що зроджує порівнян няз Роденовим замисленим… Або таєм ничість проникнення геометричнихфігур од на в одну — як кущ, тропічне листя якого сплетене у вузол. Ще одинмомент: той са мий силует у сидячому положенні з закладе ними за спинуруками… — це образ з май бутньої «марсіанської» цивілізації…Постать лежачої, що стилістично нагадує скубізовані об’єми Брака.Контрасти світла і тіні на площині ню — це напружена взаємо дія форм оголеноготіла у контексті білого простору.Стилізована жіноча фігура цілком в дусі японської класичної гравюри,а водночас і з Архипенковими отворами (порожнинами) у площині фігур, щостворює ефекти взаємодії простору, штучно, але логічно створеного на папері,з білим простором тла — під дією світла форми немовби вібрують,висвітлюю чи абриси обличчя, шиї, грудей, — це в ви довжених лініях, узятихвже від Модільяні з форсмажорними ефектами світла або тіні. …Моментз дискоболом — такий собі варіатив, сфокусований пливкою лінією па перуі зафіксований клеєм на колі простору. Біле коло арени і затінене колодиска — та сама пропорційна гра і ті самі форсмажорні мелодизми.У процесі «спілкування» з папером народжуються небачені досі мотивації,що апелюють до унізму, баче ного в Катерини Кобро, — просторув безмежжі лінії, абрисі площини або простору у плинності світла. Лідаговськийпропонує нам версії з ме лодією світла на силуетній лінії папе ру.270