Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорукархітектурної науки. Авторка ходом історико-порівняльного аналізу робитьвисновки про необхідність комплексних досліджень об’єктів, потребу пильноїуваги суспільства, держави до них як елементів історико-культурного простору,і наголошує при тім про необхідність належного обліку, вивчення і відродженняархітектурних осередків. У праці з науковою аргументацією поставлено проблемипро пам’яткоохоронну діяльність в Україні, про практичний досвід охорониоб’єктів архітектури з врахуванням їх культурного надбання. Цікавими є спостереженняпро досвід реставраційних робіт такої видатної пам’ятки, як домініканськийкостел у Камянці-Подільському, — цей досвід, як відомо, з жертовністюі самопосвятою започаткувала київська дослідниця Є. Пламеницька.Заявивши про те, що аналіз процесу мистецьких перетворень є однимз цільних об’єктів дослідження, авторка залишила цю методологічну заявкув якості маргінального побажання, бо якраз основні барокові комплекси якархітектурні, так і скульптурні доби бароко у Львові, і, можливо, в цілій Галичиніїх стилістичній еволюції та образно-пластичній інтерпретації науково не висвітлені,при тому, що діяльність Я. Пфістера, М. Полейовського, врешті геніальногоІ. Пінзеля, А. Шимзера має велику дослідницьку літературу як українську, такі польську, яку авторка розкриває у монографії з повнотою. Розуміння еволюції,що спонукує мистецькі трансформації, не виглядатиме вмотивовано без наявногокультурного контексту, що включає порівняльну стилістику та й образностильовіта часово-просторові зіставлення як необхідну базову основу аналізу.А при тім analogia entis, в колі таких зіставлень повинні перебувати, окрім усьогоіншого, — і обов’язково — література, музика, фольклор, якщо заявляємо протакі немаргінальні постаті, як канівський староста Микола Потоцький і пов’язаназ його особою творчість загадкового, таємничого Іоана Георгія Пінзеля.Пієтизм авторки стосовно проблеми в даній праці закономірний і в своючергу випливає з характеру і обширу матеріалу. Але згаданий пієтизм не виключаєв такого роду працях історико-мистецтвознавчі оцінки та повинен упорядковуватиоб’єктивне ставлення до історії культури загалом, що не розвивається і неможе розглядатися поза об’єктивними умовами, що формували згадану культуру,а в даному випадку об’єкт дослідження на землях України, які постійностраждали від зазіхань чужинців. Такий аспект супроводжує будь-яку аналітичнуспробу осмислення й висвітлення мистецького явища і при тому горизонтальнийзріз, дослідження на якому неодноразово наголошено, мав би включатичасові зміни розвитку архітектури певної духовно організованої системи. Адже400