Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорукчасової пам’яті з кім’яхами духу державництва; інтелектуалізм киян наснажувавсясферою генної «часової території», глибинна вертикаль якої сягаласамих берегів свідомості, краю Ойкумени, панорамно-глибинний зріз думки«торкався» величі просторів Трипілля — прасизої, позаписьменної і навітьпозачасової інформації знаку per se. Додаймо собі розкоші для усвідомленняй розуміння розкутості мистецької думки киян Гавриленка, Ламаха,Суммара, Лимарєва, Горської, Зарецького, Задорожного, Федька, Григорова,Мельника, Петра і Миколи Малишків — і тоді спом’янімо вибухову сповідьЛамаха «…если ты видишь человека — это самое истинное», що в цій соковинностіз-поміж інших святостей метафорично дошукується права: що єнаповненість людського сприйняття «истинное». Будьмо щирі самі передсобою і відверті перед колегами нашого ґенераційного виміру: Ламахівськеоте «истинное» в маґмі творіння — як «Молитва» Мілле чи взагалі молитвакожного в мить сповіді самого себе з самим собою — і свідки тут зайві: цетеж метафора на людськість.Фермент метафори складений з уявлень універсальних, поміж якими і зякими у сфері часових сприйнять лежать метафоричні комплекси етнічного,національного і регіонального характеру — релігія мистецького поступуУкраїни перейнята «смаком» і дистанцією метафори, часові інтервали якоїбринять на поземі глибинної мистецької смакової ейфорії. Мистецький процесУкраїни на відтинку зорі третього тисячоліття сприйняв метафоризмдумки, її первісне право на відчуття конфлікту між життєтворенням і життєзнищенням,перейнятий цей емоційно-звищений процес, що його монополізуютьнеординарні особистості, розумінням плинності соціальносуспільних,почасти конфліктних перемін, уявленнями про місце людинипоза межами землі — у космосі, в нашій галактиці, і водночас тривогами промісце означеної людини серед питоменних джерел, тобто на своїй рідній,не чужій, прабатьківській землі. Мистецький процес України в наше сьогоденняпривабливий імпульсами зацікавлень з боку «нового майновогоклану» на кшталт: що там у нашому ґаздівстві робить «невістка», чи впораєтьсяз своїми розуміннями нової ролі і призначення? Вірю і переконаний,що імпульси твореносного в нашому мистецтві є архетипами сучасної інтелектуальностіі вони єдинокровно споріднені з складними почуттєвими комбінаціяминародження метафоричної образності. У цьому ключі вирізняютьсядва роди мистецької метафори: особистісна і позасуб’єктивна, спри-32