Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр ФедорукПушкін вважав, що захоплення не може заступити натхнення. Світленатхнення дається звище… Воно — як наведення, як освітлення, як проміньз неба. Віра — ось! Я вернувся до віри Христа, і це є світло.Запам’ятайте, найтяжче — ізоляція, і потрібен зв’язок українськоїкультури з європейською. Не обхідно побороти мовний бар’єр, поставленийв часи залізної заслони. Поети повинні говорити або принаймні читати трьомамовами. Це відкрита брама до зв’язків. Переклади не передають красиформи у природній мові. Шеллі характеризував це так: розтопити залізов гор нилі, поставити туди фіалку і вийняти звідти, аби була свіжа і пахла.Я закликаю молодь вивчати мови. Розумію також: усе вирішує обдарованість.О. Федорук: Кінчається лінія тисячоліття — ми стаємо на порозі чогосьнового, досі не знаного. Ми стаємо раціоналістами, емоції відступають. Це явідчу ваю в Україні — зростання прагматизму. Може, то від минулого, станпереломовий? Кожен з них уявляє себе месією… з рідного брата шкуруздере. Й кожен з вели кими «вболіваннями» за народ, за його добробут.Тіши мося ілюзіями (якось воно буде, мине, обійдеться), зрос тає зневіра,національний гермафродитизм обростає но вим корінням.В. Барка: Тяжка стежка становлення… На ній є чимало супротивників.Хіба вони можуть впливати на настрої в українському суспільстві? В томунапрямі нам треба йти, щоби звернутися більше до духовних світів. За сімдесятроків соціалізму наведено такий потоп раціоналізму зі зневагою до духовності,до традицій, слово «милосердя» було заборонене. Попробував бина зборах хтось сказати: «Я закликаю до милосердя», — прогнали б з праці.Сказали б, що дрібнобуржуазний сентименталізм. У романі «Душі едемітів»я це предста вив у сцені, коли чорта звільнили з партії за буржуазний ідеалізмі гуманізм. То алегорія до такої… крайньої спу стошеності. Зневага всієїсердечності людської. Найцінніше в душах — це сердечність одне до одного,а її погасили, класовою боротьбою отруїли.Так що я, як дістав ваші два листи, то був дуже утішений. Як рідко колиза час мого життя засвітилася надія.О. Федорук: Мені симпатичні ваші розміркову вання про милосердністьі про те, як це поняття було більшовиками знищене. Сама суть ставленнялюдини до людини була попрана, і вселився поміж людей страх, підозрінняі те, як ви це називаєте, — чортівський сенти менталізм.14