Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Традиція і авангард: Паралель чи альтернативи?На зорі XX ст. «Салони» В. Іздебського порушили міфологеми периферійноїнатуралістичної школи. Свіжі вітри Заходу очистили застояне повітрянатуралізму і привнесли свіже дихання авангарду в сучасній термінології,а тоді — модерного мистецтва. Ще у 1940-і у Парижі друку валися книгиз дефініціями-еквівалентами: модерне мистецтво — авангардне мистецтво.Через терни пройшло українське мистецтво до усвідомлення своєїнерозривності із західною цивілізацією і утвердилося сьогодні в цьому чутті.Але цього замало, бо контакти є нестабільні, культурні обміни відсутні.Знову має місце просторовий герметизм, але вже іншого порядку.А може, тоді на зорі ХХ ст. це було підсвідоме євроцентричне тяжіння— через межу тисячолітньої культури християнської і ще більш віддаленоїдавньогрецької культури? «Європейська культура є динамічна», — аргументованотвердив всередині 40-х рр. видатний етнопсихолог В. Янів. Інстинктомсамопізнання, духом самопіднесення перейнята історія українського мистецтваXX ст. Легітимність цього контексту в усіх аспектах мультистилістикивиявила себе активно протягом останнього десятиріччя, де, з одного боку, євідчутна єдність з Заходом, а з другого, — відбилася межовість, перехідністьукраїнської ментальності.