Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Світ поетичних образів Андрія Бородаяна речі, котрі декому можуть здатися ординарними, буденними? Люд ським,земним сприйняттям світу, пов’яза ним із утвердженням гуманності, що берепочаток із джерел народної творчості? Пе релічене притаманне творам А. С.Бородая. В них змістова суть взаємопереплетена з світоглядними критеріями,що диктують емоційні аспекти бачення реалій. Для то го, щоб уяснитиповніше місце художнього, а відтак пластичного в них, звернемося до біографіїцього самобутнього митця.Андрій Семенович Бородай, робітник од ного з дніпропетровськихзаводів, навіть не мріяв про експонування власних тво рів, не кажучи проперсональні виставки. В середині 70-х pp., колишній робітник, пенсіонер,почав записувати власні спогади у формі листа до свого друга. В дитин ствіжив на хуторі, матері допомагав у господарстві, влітку корови пас, а взимку«прядиво мняв, пряжу мотав та цівки сукав, бо мати пряла пряжу, щоб булоз чо го пошити сорочки та штани». Чотири його рідні брати то на «громадянськійвоювали, то в революції брали участь».Андрій змайстрував собі скрипку, навчив ся грати, організував на хуторіоркестр. Коли заснували в селі колгосп, він став комсомольцем. На чассвят чи історичних дат Паризької Комуни або днів народжен ня КлариЦеткін, Рози Люксембург вчите лі видавали йому папір («я такого краси вогопаперу тоді й не бачив, тому що трудно було дістати навіть зошити»),ак варельні фарби («щіточки робив сам, для цього шукав лелечі пір’я»), й тодівима лював або лозунги, або портрети.Зі спогадів А. С. Бородая довідуємося про побут жителів села, організаціюкол госпу «Робітнича земля», голодомор 1932–1933 років, що призвівдо голоду в селі Жовтині й хуторі Гузичі. В цих спо гадах є цікаві сторінкипро народні обря ди, зокрема весілля.Старший брат повернувся з громадянської і забрав найменшого —круглого сироту, до себе в Дніпропетровськ, де він став робіт ником.Андрій не розлучався ніколи з скрипкою. З нею пішов на війну 1941 року.З нею повернувся в переможному 1945-му з Бер ліна.І скрізь, куди не кидало Андрія Бородая життя, він малював. Суворареальна дійс ність гартувала його волю. Але вона, ота дійсність з новимисвіжими світанками і притихлими вечорами, сколихувала його вразливудушу, пробуджувала в ньому поета, налаштовувала на сприйняття кра сивоїприроди і рідної землі. Це сприй няття було активним і виражало себе най-283