Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Мистецькі музеї України — contra spem speroКьонігса, що має пікантну історію створення, за яку Україна на паритетнихумовах могла б одержати з Роттердама твори, які зазнали насильної міграціїпід час Другої світової війни із Львова.Складається враження, що я згущую фарби і не бачу позитивних ініціатив.Щоб розвіяти такі думки чи побоювання, зішлемося на повчальнийдосвід Національного художнього музею, який на рівні інноваційних технологійздійснює пропаганду українського мистецтва, виступає організаторомцікавих мистецьких проектів, співпрацює з музеями Європи. Виставки українськогокозацького портрету XVI–XVIII ст., яка тут відбулася, японськоїкаліграфії «Сохо», грузинського художника Ніко Піросманішвілі, ФранціскоГойї, українського модернізму — усе це відносимо до винесеної Президентомідеї про «український Ермітаж». У такому самому перспективному ключіпро паритетні діалоги музеїв народився проект, що висвітлив контекстукраїнського скульптора О. Архипенка з німецькими мистецькими колами.Згаданий проект Національного художнього музею України з німецькимиколегами привернув увагу своєю конструктивністю.Ініціативи музейних ентузіастів, багатьох директорів і зокрема — Києво-Печерського заповідника С. Кролівця, Національного історичного музеюС. Чайковського, директорів Львівської мистецької галереї Бориса Возницького,Західного і східного мистецтва Б. і В. Ханенків Віри Виноградової,Харківського художнього музею Валентини Мизгіної — виводятьутопічну мрію до діяльності українського музейництва в напрямі існуючихєвро пейських стандартів. Успішні виставки українських музейників в Європіі усьому світі творів, що репрезентують антично-скіфську культуру, прадавнюна рівні найдавніших світових цивілізацій культуру Трипілля, юдаїки,барокових скульптур Пінзеля, Сіамських ікон, познайомили десяткимільйонів глядачів з феноменом української музеєлогії, наукові дослідженняукраїнських музейників розкрили неповторність мистецтва давньої Україниі Києва, красу українського бароко, українського модерну, а також неоромантичніджерела сучасного мистецтва. Скрізь і всюди, широко, вагомона столичному рівні, а в малих містечках на регіональному патріотизмівідбуваються вернісажі, організовуються виставки, через цікаві музейніпропозиції здійснюються дослідження малознаних або замовчуваних черезісторичні об’єктивні причини сторінок мистецтва. Але ця ініціатива,загальнокультурний рух часто закінчується на рівні українських музейних129