Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорукїї оновлення і збагачення. Нас тішить, що Свалявчик — за оновлення і збагаченнятрадицій.У моєму сприйнятті Свалявчик — реаліст з великою, щирою, емоційноюдушею, ви хований на любові до тутешнього малярсь кого письма, новаціяхпленерного творчо го мислення. Добрих півтора десятки літ нас єднає спільневідчуття й розуміння вартості закарпатського малярства; з доб рий десятокпленерів ми були пліч-о-пліч. Не раз мені доводилось слухати, як ЕрнестКонтратович хвалить малярство Сва лявчика, подивляє стиль його письмаі працьовитість.Що в творчості найбільше любить Сваляв чик? — він ніколи не перестававбути спо стережливим поціновувачем натури. При гляньмося уважнимоком до його епічних краєвидів — «Гуцульщина», «Міжгірський перевал»,«Карпати»; до його емоційних мотивів, що передають різні стани природи —«Осінній потік», «Вечоріє», «Зимовий пейзаж»; до його інтимно-суб’єктивнихтлу мачень мальовничих куточків землі — «Незабудки», «Захід сонця»,«Осінній ліс». І тут несподівано для себе ми відкриваємо просте роз’яснення,що Свалявчик є ліри ком у пейзажі, надзвичайно поетичним ху дожником,для якого критерієм щастя є малювання натури.Без перебільшення засвідчую: Свалявчик є ствердник закарпатськоїлінії малярства краєвидів. Його постійна прив’язаність до розмаїтих, частонепоказних куточків рідної землі в будь-яку пору року, за будь-якої пого диі в різні години дня має святешний, небу денний характер. Серед його краєвидіввиділимо зображення архітектурних мотивів, які сповнені душевноготепла і настрою.Свалявчик — майстер малювання квітів. Його букети в композиціяхзапашні, соко виті, в них багато світла, сонця, повітря. Без нього силует мистецькогоЗакарпаття виглядав би збіднено. Художник ставиться до власногомалярства без амбіцій, але в його постаті я завважую наявність велико голюдського тепла, щирості, відвертості. Картини Свалявчика мені любі, дорогі.В них я чую дзюрчання потічків, пташиний спів, шум смерекового гілля,в них я чую запахи ранньої весни, пекучого літа, золо тої осені. В нихжиття — як у молодому вині. У своєму Києві я задивлений в За карпаття, ябачу дім Свалявчика на вул. Митній, бачу його нові твори…