Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

З ЧОГО ПОЧАТИ?…Чи не правда: може здатися, що це старомодне запитання, з розряду«Що робити?’’, або з штибу паризьких епістолярій київських естетів минулоїдоби про мистецтво Монмартру, або ж хилитань поміж вибором творення— традиційним чи модерним? Усяке бувало у ракурсі «з чого почати?»і усього доволі, відповідаючи на це питання, траплялося на вигинах рідноїкультури та мистецтва. Одним думалося — і далі так!, — що не слід ускладнюватипроцеси руху, які ж бо, мовляв, можуть бути кореляції істинного,коли вони встановлені ані руш раз і назавжди, а інші — всупереч, на їхпогляд, хуторянським солоспівам — проривали з власним ризиком муравторитетного месіанства і тоді вони нагадували ламанчських інтелігентів.На цьому нашому українському рідному полі усього доволі, хоча, правдукажучи, кожне покоління починає із свого власного мистецького самоствердженняй болісних думок: що робити, як далі йти і що для цього потрібно?Й кожне покоління обирає свій шлях, шукає, власне, свою автентику, знаючи:воно мусить з цього починати, бо у нього є почуття відповідальностіі тому є право і можливість використати його, а поза цим немає іншогошляху ані вибору, іншої долі немає — це пекельно важкий тягар такої ноші,такої відповідальності, свого роду Сізіфова праця, — тобто, є розуміння відповідальностіі в зв’язку з цим хода від однієї генерації до іншої, через головиулюблених авторів, творів, героїв мистецтва, через епохи і стилі, смаковіуподобання, через континенти і материки мистецького єдинолюдськогодуху! Смію докинути: як це нерідко трапляється — через категоричне запереченнятого, що було, мовляв, воно неістинне, нині несимпатичне, ниніне на магістральних мистецьких шляхах.Нам усім разом випало завдання нести і вести, піднімаючи вище і даліпонятійне розуміння «сучасне українське мистецтво» в епоху незалежностіУперше: Artкурсив. — 2008. — № 1. — С. 5–9.54