Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр ФедорукПаралельно велася праця над циклами «Палітри» і «Колір». Пошук бувзведений до логічного розрахунку, аби виявити ди наміку «колірного звучання»,вивільнити колір від невластивої йому гравітації і тим самим спровокуватийого стосовно стриж невого тла. Її чорний міг втілитися під дією контрастіву Фіолетовий або набути ознак Жовтого. Наголос робився на фізично-оптичнійсутності барви, нюанси могли регу люватися здатністю відчутивласну духовну субстанцію, перейти в таку форму буття, яка ведедо народження нових контрастів або згармонійованих поєднань.Шість років творчих пошуків на зрізі рефе рентної колористики булисповнені особли вої напруги, через яку молода, вольова, сильна людинадоводила пріоритети свого індивідуального бачення й стверджувала власнеправо на творення в нефігуративному живопису нових мистецьких вартостей.Метою був пошук трансцендентних впливів Кольору на людину. Черезце Колір виступав як реалізатор власних мрій, бажань, стаючи індивідом, що«диктує» волю, набуває якостей одухотвореної матерії.За таких умов виникла потреба в апеляції до нових технічних матеріалів,в даному випадку плексигласу як найбільш індифе рентного, на першийпогляд, але при ближ чому ознайомленні виявилося, що він з найбільшоюсенсуальною силою відбиває метадійство кольору в заданому ідеально мупросторі. Віртуальність об’єкта передба чала, однак, залежність кольору відзміни середовища, характеру освітлення, народ ження нових контактнихз’єднань з тлом і тим, що є «за ним». Зароджувалися тим са мим багатогранніздатності кольору до життя, навіть без волі автора.Серія референтної колористики Павельчук стверджує символічнунаповненість кольо ру, його здатність до перевтілень у нові емоційні стани.Це яскраво підтверджують назви картин: «Туга Червоного за яскраво-Блакитним», «Час, коли від Червоного за лишилася тільки назва, — забутийусіма Фіолетовий», «І Фіолетовий був Червоним» (1995–2000 рр.) і т. ін.Її мистецький світ осяяний вогнем неспо кою, і в ньому нема найменшогокуточка для самовтіхи або самозадоволення, вона несе своїми творамикрасу через колір: ко жен його відтінок, сила звучання, цезури, інтервали,свічення виконують психологічні функції, почувають себе комільфо у полісилового сприйняття, відмежовуючись від реальних координат. Немає сумнівів— засади референтної колористики в сучасному архітектурнозурбанізованомусередовищі заявляють про себе доволі впевнено. Вони є290