Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ГРИГОРІЙ КРУКІ ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАСТИЧНА КУЛЬТУРАСЕРЕДИНИ XX СТОЛІТТЯНинішня конференція покликана повернути Україні ім’я ГригоріяКрука, вирвати його із забуття, з непам’яті, заступити сіру тривіальнубу ден щину нашого недавнього минулого з його казармено-догматичноюкультурою.Ще одне ім’я повертається з чужини до нас, в Україну, яка приголубитьі зігріє втомлене і спрацьоване, зболене його і наше чекання. Вона зігріла б ійого серце, та, на жаль, чотири роки, як воно замовкло в його грудях.Можемо повторити і повторюємо про нього словами Франковими: «…Все,що мав, Він віддав для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав. І трудився занеї». Повторюємо, полюбивши Крука во стократ, бо нині ми точно знаємо,що, маючи над головами синьо-жовті стяги, іще ми, раби, не встали з колін,ще ми ниціємо і культура наша — не в серці кожному, не в наших душах, не вДержавності нашій, а десь там, як билиночка, збоку: хто не йде — скубне її.То коли ж ми встанемо з колін — не навчені гірким досвідом 1917–1919-го?!Але маємо ту радість, що переповнює наші серця гордістю: Крук відтеперз нами, він у тому краї, де народився, де минули його дитячі літа, кудив старості леліяв пекучими думками. Прочитаємо з цієї нагоди рядки, написаніним самим у 1958-му: «…Кілька днів тому я отримав листа і фотографіюз Галичини, від моєї мами. Хотів би поїхати до мами хоч на місяць часу.На жаль, панують там такі нелюдські відносини, що рідної мами не можнавідвідати. Це мені дуже часто болить і нервує».Скульптор Григорій Крук зреалізував свої творчі можливості у станковійпластиці, у камерних формах. Не щастило йому з монументальнимизамовленнями: меценатів, як відомо, він не мав. Зрештою, чи не було таксамо з Олександром Архипенком?… Крук тішився одним: мав затишнуУперше: Григорій Крук та європейська пластика середини ХХ століття. — К.,1995. — С. 16–26.259