Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Ми — із севастопольської творчої командивузів: з Національної академії образотворчого мистецтва і архітектуриАндрій Дудченко (вихованець Миколи Стороженка), Катерина Спіртус(вихованка Михайла Гуйди), від Кримської філії тієї ж академії АндрійІноземцев (вихованець Миколи Дудченка). І ще добровільні учасники, студентиАртем Шевченко, Калерія Зикунова. Мистецькою школою, порогомвипробування живописного смаку став для молодого мистецького пагіннядев’ятий пленер. Загалом — як усі попередні, бо вересневі пленериу Севастополі — справді стають для кожного спробою випробування самогосебе на входження до сучасного мистецького соціуму, це інтерпретація пленерногомалярства через власну ерудицію та інтелект, через мікроелементивласних почуттів.Ми не можемо не охарактеризувати загалом мистецький рівень дев’ятогопленеру, ми повинні, зобов’язані дати йому творчу оцінку. Передусім випадаєсказати, що він насамперед визначив орієнтацію на мистецьку якість,динамізував факт неповторності мотиву, абсорбував почуттєві візуальні спостереженняй індивідуальну авторську настроєвість, зродив атмосферу схвильованогоемоційного імпульсу, який програмує мелодію гармонії міжполотном, палітрою, пензлем, мастихіном. Дев’ятий пленер так само, як усіпопередні, злитно, ствердно разом з усіма іншими мистецькими пленерамихудожників України — а їх з кожним роком більшає і стають вони якісноюсходинкою сучасного мистецького життя — формує клімат новітнього живописуУкраїни, новітньої хвилі мистецького мислення й атмосферу мистецькоїавторської інтерпретації, того, що змодельоване як «стан душі = стану натури».Тому дев’ятий севастопольський є невід’ємною одиницею новітньогомистецького цілого, одиницею нашого з вами мистецького буття.…Колись давним-давно молодий Леонардо да Вінчі, приїхавшидо Мілану за птахою слави, написав герцогові Лодовіко Сфорца: «У малярстві— в усьому, що лише можливе є, хочу зрівнятися з будь-ким іншим, хтоб ним не був». І він, Леонардо да Вінчі, зрівнявся, піднявся, пішов далі й ставпершим у світі! Ці його великі слова з глибини віків линуть, під час пленерунабувають тут особливого присмаку і гостроти, огорнені полум’ям творчогоазарту. Хіба Сезанн не малював один портрет протягом двадцяти сеансів?!Молодші прагнуть «зрівнятися з будь-ким іншим», а старші «хто б нимне був» піднятися іще вище — це й є шлях за почуттєвими візуальними враженнями,шлях до розмаїття мотивів, зроджених у хмарах спостережень.239