Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорукмузею сучасного мистецтва в Парижі Жан Кассон з розумінням писав: «Вінпройшов свій мистецький шлях крізь непевності і зміни, які властиві нашійтрагічній добі. В ряді питань завершує свою творчість далеко від батьківщиниі далеко від народної дійсності, яку його твори відбивають. В його мистецькійпам’яті залишаються вони непорушно живими, в його творах виявляютьсянезламними і неослабними, сучасними. Його твори мають вартістьзвучністю своєї правди, своєю сильною волелюбністю, хвилюючи почуттямиселянської простоти. Усе це викликає непоборну нашу симпатію як народнапісня, що народилася із сонця та землі. Така щира і проста правда можезродитися тільки через мистецтво, шляхетне і правдиве, мистецтво, яке опираєтьсяна справжні знання…»У монографії Святослава Гординського, що побачила світ 1947 р.у повоєнному Мюнхені, автор одразу намагається визначити стилістику —і дуже вдало це робить! — різьби Григорія Крука, особливості якої, на йогодумку, забезпечують статурність, статичність, сила. «Форми його різьби, —пише автор, — великі, упрощені, зведені до основної брилуватої маси. Протестатичність його різьби аж ніяк не заперечує руху, якого він досягає не безпосередньо— віддаючи рух як такий, а, власне, динамікою основних ліній,ритмом цілості. Монументальної статурності навчився він, безперечно, відархаїчної і античної різьби».Еволюція творчості майстра бачиться нам в одних випадках у насиченніоб’єму масами, в поступовому звільненні його від фіксованої обробкиповерхні, в інших — у пошуках руху через силует, у посиленні лінійногоначала. Це був пошук експресивної наповненості форми.Ідеальним модулем для Сезанна був куб, для скульптур Ернста — ремінісценціїпримітивів, для Крука ним стала брила каменю, первісна суть якоготаїла в собі багатство психологічних мотивацій. Це йшло, очевидно, відзахоплень культурою Далекого Сходу, яку відкрила Європа на початку століття.Можливо, інстинктивно Крук відчував таємничу силу, майже магіюдієвості, яку таїли в собі кам’яні хрести-каплички. А можливо, це були первісніскульптурні знаки у вигляді половецьких баб чи інших праслов’янськихідолів… До подібних тотемів тяжіла душа митця.Відомо, що Крук не цурався мистецького життя в Мюнхені, брав участьу виставковій роботі, обирався членом журі. Його в цьому місті, де схрещувалисяєвропейські культури, поважали. Й не важко зауважити, що в стильовій262