Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Об’єктивна історія українського національного строюВ контексті історичних змін висвітлюється ноша воїнів і мирних трударіввеликого проміжку часу, що охоплює XV–XVIII ст. Носіями і ствердникаминового в убранстві стали міста і козацтво, що зрештою вияскравилоетнічну специфіку національного строю. Справедливим є висновок про те, щонародний стрій описуваного періоду лишився високою класикою українськоїкультури. Зрештою в ньому знайшло яскраве відбиття високе чуття мистецькогосмаку народу, який, оберігаючи власну високу ідентичність, стверджуваву культурі високі мистецькі вартості, які позначилися досить активнона характері національного вбрання. Отже, на ошатності вбрання позначиласявисока культура народу, визначилися його естетичні ідеали і смаки.Для авторів книги поняття народного строю обіймає також матеріали,з яких предмети ноші є виготовлені. Свого часу Т. Ніколаєва, досліджуючинародне вбрання Середнього Придніпров’я, відзначила: «Крій і матеріал найбільшяскраво розкривають еволюцію форм — від простіших до складних,а крім того, відображають питання етнічної історії, етнокультурних взаємовпливів,рівень художньої майстерності народу, його естетичні уявлення» [4].Матеріали, з яких виготовлені національні строї, дають багато длярозуміння етнічної історії українців. Подібні твердження лежать в основіданого дослідження, де до чільних ознак народного строю віднесено натуральніматеріали, їх ручна обробка і ручне виготовлення їжі. Вже на ранніхетапах розвитку культури, в часи трипільської культури були винайдені знаряддядля виготовлення одіжі, в т. ч. ткацький верстат, що зрештою впливалина історичний поступ народу.Одним з важливих компонентів українського народного традиційногострою є вдосконалення технології його виготовлення, спосіб утворенняусталених форм, зокрема крою, шиття, способів одягання. Автори детальноаналізують велику кількість швів, доводячи подвійність функціональногопризначення народного ручного шиття. Багато уваги приділено вишиттюнародних сорочок, які є найдавнішим, традиційним зшивним одягом українців:«Стає очевидним, — зазначають автори, — що прокладені фігурні швиутворюють початковий орнамент, який далі буйно розкривається у вишиваннісорочки та в загальному декоративному вирішенні строю.Все вишиття українських народних сорочок (та й не тільки сорочок)складається із цих основних швів. Невичерпаною є кількість геометричнихорнаментів» [1, с. 78].387