lexicon cosri - Чтиво

І вона виносить свіжий стос його листів, написаних донеї.—Уяви собі, Сашо, від професора Сука!Мама перев’язує ті листи волоссям Джельсоміни Мохоровичич,цілує їх і читає йому переможним голосом,наче якісь військові гімни, так що заледве не забуваєпровести його до дверей, коли він іде до свого готелюна ніч. Або цілує його, прощаючись бігцем, аж він мимоволівідчуває під сукнею її груди, схожі на компот ізгрушок.В той час як професор Сук увійшов у третій десяток роківсвоєї дослідницької роботи, коли його очі стали швидкими,а уста — повільнішими за вушні раковини, колийого книги почали все частіше використовуватися вархеології і орієнталістиці, з ’явилася ще одна зайвапричина для його візитів у столицю. Там, у великійбудівлі, що формою нагадувала солений корж, картка зім’ям д-ра Ісайла Сука одного ранку вперше опустиласяв капелюх для жеребкування. Щоправда, ні тоді, нідекілька наступних разів вона не витягувалась, але теперд-р Сук регулярно отримував запрошення на зустрічіу згадану будівлю. Він їздить на ті засідання, зберігаючина устах свій вчорашній усміх, розіп’ятий, якпавутина, і губиться в коридорах гарної будівлі, в коридорах,які йдуть по колу, але в яких ніколи не можназнайти того місця, звідки увійшов. Він думав про те,що будинок цей схожий на якусь книгу, написану незрозумілоюмовою, якої він ще не вивчив, коридори —на речення чужої мови, а кімнати — на слова, яких вінніколи не чув. І зовсім не здивувався, коли певного дняйому сповістили, що в одній з кімнат першого поверху,які пахнуть згірклими замковими вічками, він мусить100