lexicon cosri - Чтиво

якого була звичайною стіною, як будь-яка інша, а ліваскладалася з чотиригранних стовпців, що сходинкамивідходили вліво. Коли він глянув поза ті стовпчики, передним відкрився далекий краєвид і порожній простір,у глибині якого, десь там, де місяць, стогнало море. Алеморе те не лежало в просторі: воно стояло в нім сторчма,ніби якась завіса, нижній згин якої зморщується, хвилюєтьсяі шарудить, оторочений піною. З правого боку достовпців було причіплене щось на кшталт сталевої огорожі,яка не дозволяла підійти до них впритул. Пригледівшись,Коен зрозумів, що ціла ліва стіна коридору насправдіє сходами, поставленими на підлогу своєю бічноюстороною й тому не придатними до вжитку, оскількихідник на тих сходах стирчав прямовисно зліва від ніг, ане лежав під ними. Він рушив уздовж тих сходів-стіни,все більше відхиляючись уліво, і раптом посеред шляхузагубив під ногами грунт. Він покотився й впав на одиніз тих стовпців-сходинок і, коли спробував підвестися,збагнув, що підлога більше не знаходиться внизу, а перетвориласьна стіну, не змінюючись ні в чому іншому.Одночасно східчаста стіна, залишаючись у всьому такоюж, як і раніше, перетворилася на звичні для користуваннясходи, лиш тільки світло, яке до того виднілося попередув глибині коридору, тепер змістилось і світило високонад Коеном. Тими сходами він без труднощіввийшов нагору, до світла і до якогось покою. Перш ніжувійти, він ще раз глянув крізь огорожу в далечінь і зновупобачив там море — тепер уже таким, яким зазвичаййого й бачив: воно стогнало, розлите у безодні під йогоногами. Коли він увійшов, добродійка Євфросинія сиділабоса і плакала у свої коси. Перед нею на триногомуослоні стояв личак, у ньому лежала невелика хлібина, ана носі личака стояла запалена вощана свічка. З-під кіс233