lexicon cosri - Чтиво

в’язаного, очевидно, з Геєною — простором на північвід Господа. Так пекло й рай, минуле і майбутнє умішаютьсявже в самій мові і в письменах тої мови.І в письменах мови! Саме тут видно, звідки падає тінь.Земна азбука є дзеркалом небесної, і саме вона розпоряджаєтьсядолею мови. Ми вживаємо поруч іменникий дієслова, хоча дієслова й стоять незмірно вище надіменниками, бо ні вік їхній, ані походження не можутьзрівнятися: адже дієслова з’явилися до Сотворения світу,а іменники — після. Все це повторено і в азбуці:букви, якими записуються іменники, і букви, що нимипозначаються дієслова, не можуть, отже, мати однаковоїприроди і споконвіку поділяються на два ряди знаків,але сьогодні вони змішані в наших очах, бо забуванняприходить з очей. Як літери земної азбукивідповідають кожна певній частині людського тіла, таклітери небесної азбуки відповідають кожна певній частинітіла Адама Кадмона, а білі простори між буквамивказують на ритм рухів його тіла. Та, оскільки співіснуваннябожої й людської азбук немислиме, одна з нихзавжди поступається місцем, щоб дати простір іншій, інавпаки, коли друга росте вшир, перша завжди відступає.Те ж саме стосується й біблійних письмен — Бібліязавжди дише. Одної миті у ній сяють глаголи, а щойновони пригасають, як починають чорніти імена, лиш митого не можемо бачити, як не можемо прочитати, щовиписує чорний вогонь на білому. Так і тіло АдамаКадмона позмінно заповнює нашу сутність або, як учаси відпливу, покидає її — залежно від того, де знаходитьсянебесна азбука — у наступі чи в відступі. Літеринашої азбуки з’являються на яві, а літери небесної азбуки,коли божі письмена розбухають і витісняють з нашихсонних очей письмена людські, з’являються у наших243