lexicon cosri - Чтиво

добродійки Лукаревич, яка настала незабаром післяцього і була такою жахливою, що про неї співали внародних піснях, не могла кинути підозри на Коєна,бо в той час, коли добродійка Євфросинія померла, віні сам уже впав у свою летаргію, в сон без повернення йпробудження.Спочатку всі думали, що Коен поїде до своєї нареченої вСолунь і одружиться з нею, як це й заповідалося єврейськоюгромадою Дубровника. Проте він зробив поіншому.Того вечора він набив свою люльку, а зранкувикурив її у таборі требинського Шабляк-паші, якийготувався до походу в Волощину. Так Коен, наперекірусьому, вирушив до Царгороду. Проте він ніколи тудитак і не прибув. Очевидці зі свити паші, яких дубровницькієвреї підкупили рослинними барвниками дляльону, щоб ті розповіли їм про смерть Коєна, говорятьнаступне.ФТого року паша зі своїм військом ішов на північ, а хмаринад ними весь час летіли на південь, наче забираючи зісобою їхню пам’ять. Вже навіть це було недобрим знаком.Вони пильнували своїх гончаків, що мчали крізьзапахи босняцьких лісів, як крізь пори року, і зупинилисьна нічліг у Шабацькому заїзді саме в ніч затемненнямісяця. Якраз тоді на Саві один жеребець паші переламавсобі ноги, і паша наказав покликати наглядача кінськихгробниць. Коен, проте, спав так міцно, що не чувнаказу, і паша вдарив його батогом межи очі, тягнучи батогатак довго, як відро з криниці, й Коенові від того ударутріс обруч на руці. Коен відразу ж підхопився й побігвиконувати свою роботу. Після цієї події слід Коєна тимчасовогубиться, бо з табору паші він переходить у Бел­249