lexicon cosri - Чтиво

—Можу, і зранку розповім вам, як помирає людина і щовона в цей час відчуває...Ані Шабляк-паша, ані ми ніколи не дізнаємося, чи говоривце гравець лише для того, щоб на один день продовжитисвоє життя, чи й справді він міг бачити Коенівсон і знайти в ньому смерть Бранковича. Паша такивирішив, що справа варта спроби: сказавши, що кожензавтрашній день має ціну ще ненабитої підкови, а вчорашній— вже стесаної, він залишив Масуді живим доранку.Тої ночі Коен спав востаннє; його величезний ніс, начеякийсь птах, стирчав поверх усмішки сплячого, а усмішката нагадувала недоїдки якогось давнього частування.Масуді до ранку не відходив від сплячого, а колипочало світати, анатолієць так змінився на виду, наче впобачених ним снах його били батогом. А побачив віну них наступне.Бранкович ніби й не вмирав від рани, нанесеної списом.Він навіть не відчував тої рани. Відчував значно більшевід однієї рани, і число тих ран збільшувалось із величезноюшвидкістю. Він відчував, що стоїть зверху наякомусь високому стовпі й рахує. Була весна, і віяв вітер,який заплітав вербам коси, тому всі верби від Моришадо Тиси і Дунаю стояли закосичені. Щось схожедо стріл впивалося в його тіло, лише все відбувалосянавпаки, у зворотньому порядку: кожну стрілу він відчувавспершу як рану, потім стріла входила в тіло, атоді біль минав, чувся посвист повітря і нарешті починаладзвеніти тятива, з якої була випущена стріла. Отак,вмираючи, він рахував стріли від першої до сімнадцятої,а тоді впав зі стовпа і перестав рахувати. Падаючи,він вдарився об щось тверде, непорушне й велике. Алето була не земля. То була смерть. Від удару всі його253