lexicon cosri - Чтиво

шепочучи молитви. Ноги мили, не визуваючись, плювалиу миски перед обідом і запихали в «Отче наш»свої варварські імена, чоловічі й жіночі, за кожним словом,через що молитва виростала, наче хліб, і зникалаодночасно, і що три дні її треба було прополювати, щобвона не зникла назавжди між тими дикими іменами,які глушили і ковтали її. Нездоланно притягував їх запахпадла. мали швидкий розум і чудово співали, ажвін плакав, слухаючи їх і розглядаючи свою третю, слов’янськузморшку, яка сповзала вниз через чоло, мовкрапля дощу... Після Моравії у 867 році він вирушив допаннонського князя Коцеля, а звідти — у Венецію, дестав учасником полеміки з триязичниками, прихильникамитеорії про святість лише трьох мов — грецької,гебрейської й латинської. У Венеції його питали: — Чився вина за смерть Христову лежить на Юді, чи не вся? —а Костянтин чув, як на щоку його вилазить четверта,венеційська зморшка, що врізається й перехрещуєтьсяз усіма попередніми — сарацинською, хозарською йслов’янською, сплітаючись із ними в чотири неводи,закинуті на одну рибу. Він дав свій перший золотийякомусь трубачеві за його гру і запитав триязичників,чи відгукнеться військо на голос труби, якщо той голосне буде йому зрозумілим? Ішов 869 рік, і Костянтиндумав про Боеція Равенянина, який помер у 43 роки.Зараз вони стали ровесниками. Після цього Костянтинбув викликаний папою до Риму, де зумів захиститиправовірність своїх поглядів і слов’янського богослужіння.Разом із ним знаходився Методій та їхні учні,висвячені в Римі.Згадуючи своє життя і слухаючи церковний спів, він думав:так, як одна людина, маючи талант до якогось діла,74