lexicon cosri - Чтиво

а ж Т«) т П9ЇВК уцпузa-де Ь ц зto? -пзрзіи-^ a»j> ’у»з:зіга і ’з і лПру nftq те? т гБранкович відрецитував йому напам’ять ті вірші. Булоїх небагато, і звучали вони так:Зачувши початок, рабин зупинивБранковича і продовживдалі сам, прочитавшинапам’ять кінецьпісні. Потім він написавім’я того, хто склав вірша.Це була поезія, створенаще у XII столітті, і творцемїї був якийсь Юда Халеві®. З того часу Бранковичучить ще й єврейську. У той же час щоденні його заняттяцілком практичні, адже він — людина багатьохталантів, і усмішка його — справжня алхімія поміж іншиминауками і вміннями його обличчя.Кожного вечора, одразу після сну, він починає готуватисядо бою. Це означає, що разом із одним знаним місцевиммайстром він вправляє свою руку на шаблі. Тоймайстер — копт на ім’я Аверкій Скіла, якого кир Аврамузяв до себе за слугу. У Аверкія одне око скоромне,друге — пісне, а усі зморшки на його обличчі зав’язанівузлом над бровами. Він є власником найбільшого реєструвсіх існуючих ударів шаблею разом з описами їхньоговиконання, і, перш ніж вписати до свого рукописногодовідника з майстерності шабляного боюякийсь новий удар, він особисто випробовує його наживому м’ясі. В одній просторій залі з розстеленим напідлозі килимом, що за розміром нагадує невеликийлуг, господар Бранкович замикається разом із тим коптом,і в повній пітьмі вони вправляються на шаблях.Аверкій Скіла, за звичаєм, кладе один кінець довгоїверблюжої вуздечки собі у ліву руку, а другий кінець35