lexicon cosri - Чтиво

кам’яниці він наказав звести точну копію половини тоїцеркви, що була посвячена матері Ангеліні, його прапрабабі,проголошеній Східною церквою святою, у тойчас як друга половина тієї ж церкви знаходиться у Ерделі,на землях батька Бранковича.Аврам Бранкович — чоловік статний, його розлогі грудимогли б стати кліткою для великих птахів чи дрібнихзвірів, на нього часто нападають розбійники, бо в народіходить пісня про те, що його кості — із золота.У Царгород він прибув так, як завжди вирушає в дорогу:верхи на високому верблюді, годованому самою рибою.Тварина під ним іде плавно, не розхлюпуючивина з чаші, закріпленої на її голові. З найранішогодитинства він не спить по ночах, як увесь людськийрід, а тільки вдень, і ніхто не може сказати, коли вінзробив той гандель і вторгував день за ніч. Але й поночах, коли він не спить, йому тяжко знайти спокійна одному місці: здається, що чужі сльози стоять йомув горлі, як коневі — запханий силою ячмінь. Тому застолом перед ним завжди ставлять два тарелі, йомуподають два стільці і дві чаші і посеред обіду він,буває, раптом зривається і міняє місце. Те ж самевідбувається у нього і з мовами: він не може довгорозмовляти якоюсь одною, міняє їх, наче коханок, іговорить то по-волоськи, то по-мадярськи чи по-турецьки,а від одного папуги почав учити хозарську. Кажуть,ніби у снах він говорить ще й по-іспанськи, алепісля пробудження це вміння зникає. Недавно у сніхтось співав йому пісню якоюсь незрозумілою мовою.Він запам’ятав ту пісню, і, щоб перекласти її, мизмушені були шукати знавця тих мов, яких не розумієБранкович. Так натрапили ми на одного рабина, і34