lexicon cosri - Чтиво

ніколи не мали і якої ніколи не матиму я. Батько, матиі син. Д-р Сук називає їх «святим сімейством». Щодняза сніданком я спостерігаю, як вони їдять. Вони всідобрячі товстуни, і я чула, як пан Спак жартуючи каже,що на товстого кота блохи не скачуть. Він і чудово граєна якомусь інструменті, зробленому з панциря білоїчерепахи, а бельгійка займається малюванням. Вона надиво вміло малює лівою рукою і робить це на всьому,що потрапляє їй до рук: на обрусах, келихах, на ножахі рукавичках свого сина. їхньому хлопчикові напевноще немає й чотирьох років. У нього коротко підстриженеволосся, він називається Мануїл і починає складатисвої перші речення. Доївши свою булку, він завждипідходить до мого столу і невідривно дивиться намене, наче закоханий. Його очі поплямлені фарбами,як моя стежка, і він завжди мене питає: «Ти впізналамене?» Я гладжу його по волоссі, наче пташку, а вінцілує мої пальці. Він приносить мені люльку свого батька,що схожий на якогось цадика, і дає мені її курити.Йому подобається все червоне, синє і жовте. І вінлюбить їжу тих самих кольорів. Із жахом я помітила,що в нього є єдина вада: на кожній своїй руці він маєпо два великих пальці. Я ніколи не знаю, яка з нихправа, а яка ліва. Проте, він ще не свідомий тієї вади іне ховає від мене своїх рук, хоча батьки і одягають йомурукавички. В якісь хвилини, як це не дивно, вони взагаліздаються мені чимось зовсім природним і анітрохине турбують.Та й чи може мене що-небудь турбувати, коли сьогоднізранку за сніданком стало відомо, що на зібрання прибуві д-р Абу-Кабир Муавія. «Мед із уст чужої жінкикапає, і бесіда її масніша від олії, але скін її гіркий,немов полин, і гострий, наче меч двосічний. Ноги її306