lexicon cosri - Чтиво

єврейські символи вишкрябані на черепках гостримипредметами, дуже невміло, ніби поспіхом чи, може,крадькома, наче їх не насмілювались малювати гарно.Або — наче ті, хто малював, не пам’ятали добре, щорізьблять, ніби не бачили ніколи підсвічника, лопаткидля попелу, цитрини, баранячого рогу чи пальми, малюючиїх тільки за чужим описом. Ті вирізьбленінакриття для очей, уст і вух оберігають могили від демоніві «шайтанів», але черепки розкидані по всьомупохованню так, ніби якась велика сила, могутня повіньземного тяжіння порозкидала їх зі своїх місць на різністорони, і тепер жоден з них не лежить на тому місці,яке він повинен оберігати. Можна було б навіть висловитиприпущення, що якась невідома і грізна потребаперенесла ті накривки для очей, вух і уст з інших могилдо цих, відкриваючи шлях одним демонам і закриваючийого іншим...»У цей час всі дзвоники на дверях задзвонили, і дім заповнилигості. Джельсоміна Мохоровичич увійшла в черевичкахз гострими носками і з гарними й застиглимиочима, схожими на камінчики у перснях. Мама професораСука перед усіма вручила їй віолончель, поцілуваламежи очі, залишивши там ще одне, намальованепомадою, око, і сказала:— Як ти думаєш, Джельсоміно, від кого цей подарунок?Чекай! Від професора Сука! Треба, щоб ти написалайому гарного листа і подякувала. Він молодий і красивийчоловік. Я завжди залишаю для нього найкращемісце за столом!Заклопотана, з тяжкою тінню, що нею можна зачепити,як черевиком, пані Сук розсадила своїх гостей за столом,залишивши чільне місце порожнім, ніби все ще114