lexicon cosri - Чтиво

правлений усміх і трохи розведені очі, тому, махаючивіями, вона зачіпає ними за носа. Її руки ліниві й теплі,в них можна зварити яйце. У неї волосся як шовк, д-рСук перев’язує ним новорічні подарунки, а жінки пізнаютьйого навіть відтятим.З такими думками д-р Сук із щойно виголеними вухами йдобре нагостреним поглядом приготувався вийти. Вінсаме перебував у столиці, де завжди навідувався до батьківськогодому. В тому домі тридцять років назадпрофесор Сук розпочав свої дослідження, і відтоді вонизаводили його все далі й далі від того дому; мимоволівін відчував, що шлях його закінчиться в якомусь далекомукраю, де височіють пагорби, схожі на порізанийчорний окраєць хліба, на якому проростають сосни. Тавсе ж, його археологічні дослідження й відкриття в галузіарабістики, особливо студії, пов’язані з хозарами —древнім народом, який давно зник зі сцени світовихподій і залишив по собі вислів про те, що і в душі є свійкістяк, ім’я якому — спогади, — ті дослідження й відкриттяі далі залишалися прив’язаними до його дому.Колись давно дім належав його лівоногій бабі, в якувін вдався ліворуким. Тепер тут, у домі його матері,пані Анастасії Сук, книги д-ра Сука поскладані на почеснихмісцях в бібліотеці, переплетені в хутро старихшуб, що пахнуть порічками, і читають їх через спеціальніокуляри, котрі пані Анастасія одягає тільки за урочистихобставин. Плямиста, наче форель, вона носиласвоє ім’я за стуленими вустами, як монету-мулявку;ніколи ні разу не відгукнулась на нього і до смерті неперевалила його через свій язик. Вона мала прегарнісині очі, схожі на гусячі, і син регулярно заставав її заякоюсь зі своїх книжок під пахвою і зі шматком чийо­98